Справа № 2а-1096/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Шавули В.С.
при секретарі Коваленко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
27 січня 2010 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, у зв’язку із чим має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач в порушення вимог ст.3, 6 цього Закону виплачує у неповному розмірі.
Просив суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, в частині не нарахування та не виплати пенсій в періоди з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року; з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року. Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок соціальної допомоги за вказані періоди з урахуванням фактично виплачених сум та виплатити його, здійснювати із 01.11.2009 року нарахування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням 30% соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому.
У судове засідання позивач не з’явився. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надійшла заява в якій він просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач – Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, в особі свого представника, у судове засідання не з’явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надіслав письмове заперечення по справі, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відповідність дій ПФУ вимогам чинного законодавства та безпідставне пропущення позивачем строку позовної давності, у зв’язку із чим проти задоволення позову заперечував. Просив суд розглядати справу без участі його законного представника.
Суд, вважає за можливе, у відповідності до частини 4 статті 128 КАС України, вирішити справу у відсутність представника відповідача.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Підставою звернення позивача до суду є захист прав на належне соціальне забезпечення у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу Пенсійного Фонду України, що викликані бездіяльністю такого органу при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, з’ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, яким установлено правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначено у законі України «Про соціальний захист дітей-війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, який набрав чинності із 01.01.2006 року.
Згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська є органом Пенсійного Фонду, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, постановами правління та наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, Положенням про управління.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18), із 10 вересня 2004 року перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 16). Відповідно до ч.2 ст.1 Закону № 2195-IV, має статус дитини війни, у зв’язку із чим в редакції ст.6 Закону № 2195-IV, чинної до 28.12.2007 року, мав право на підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку у 2006-2007 роках не отримував, а у 2008 та поточному періоді 2009 року отримує у розмірі 10 % прожиткового мінімуму.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська з заявою про перерахунок за 2006-2008 року допомоги (пенсії) та виплати підвищення 17 листопада 2009 року (а.с. 7, 11). При цьому суд зауважує, що позивач не є спеціалістом з питань правильності нарахувань пенсій, жодним нормативно-правовим актом не передбачено його обов’язку звертатися до суб’єкта владних повноважень, яким є у сфері пенсійного забезпечення відповідач, отриманням соціальних доплат, встановлених Законом України № 2195-IV, тому суд приходить до висновку, що реалізація ним цього права поставлена у залежність саме від виконання відповідачем своїх повноважень покладених Законом, у тому числі й щодо планування доходів і видатків коштів Фонду в районі з метою їх призначення і виплати громадянам (п.2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах).
Відповідач листами за вих.№Ч-185/09ос від 25 листопада 2009, №Х-3484-09 від 01 грудня 2009 року надав йому роз’яснення положень чинного законодавства, але ні перерахунку, ні нарахування підвищення не здійснив (а.с. 8-10, 13,14-15).
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеними доводи позивача щодо поважності пропуску позовної давності відносно пред’явлених позовних вимог періоду 2006-2008 років, оскільки про порушення своїх прав на одержання державної соціальної підтримки він дізнався лише у 2009 році, у зв’язку з чим його клопотання з приводу поновлення пропущеного строку позовної давності підлягає задоволенню.
Стосовно розгляду вимог позивача за 2006 рік суд виходить із наступного.
Відповідно п. 17 ст. 77 закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року цей пункт статті 77 було виключено, а ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» викладено у новій редакції, згідно якої зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений КМУ та погодженим комітету ВРУ з питань бюджету.
Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядок виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у зв’язку із відсутністю правового регулювання виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни».
Зважаючи на викладене, суд не вбачає у діях відповідача перевищень меж наданої компетенції чи то порушень гарантованих Конституцією України прав позивача на належне соціальне забезпечення, тому приходить до висновку щодо безпідставності його позовних вимог в частині перерахунку і виплати підвищення до пенсії за оспорюваний період 01.01.2006 – 31.12.2006 року.
Згідно п.12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік також було призупинено, але Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року дані положення відновлено.
За частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності частини 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальної пенсії за віком» до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних із мінімальною пенсією віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 380,00 грн., з квітня – 406,00 грн., з 01 жовтня – 411,00 грн.
Оскільки Рішення Конституційного Суду від 09 липня 2007 року є рівною мірою обов'язковим до виконання у тому числі і для органів Пенсійного Фонду України, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку, що з часу набрання чинності Рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року позивач дійсно мала право на отримання щомісячного підвищення, передбаченого ст.6 Закону № 2195-IV, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої повинен був визначатися з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Таким чином, починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року відповідач повинен був здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії в наступних розмірах:
за липень – [(406 грн. + 1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27 грн.;
за серпень – вересень [(406 грн. + 1%) х 30%] х 2 місяці = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2= 246,04 грн.;
за жовтень – грудень [(411 грн. + 1%) х 30%] х 3 = 415,11 грн. х 30% х 3 = 124,53 грн. х 3 = 373,59 грн.
Та забезпечити йому виплату цих сум всього у розмірі 710,90 грн.
Доводи відповідача щодо того, що положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються до такої категорії громадян як «діти війни», а пенсійний Фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Відносно виплат за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, положення ст. 6 Закону № 2195-IV викладено у новій редакції відповідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Починаючи із 01.01.2008 року до 31.12.2008 року відповідач щомісячно нараховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірах 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність із урахуванням п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак, Рішенням Конституційного суду України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. пункт 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційним, тому із відновленням дії ст. 6 Закону № 2195-IV відповідач повинен був при нарахуванні підвищення до пенсії керуватися саме цими положеннями Закону.
За ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня - 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня – 498,00 грн.
У зв’язку із чим, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року розрахунок підвищення позивачу повинен бути в наступних розмірах:
Травень – (481,00 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;
Червень – 481,00 грн. х 30% = 144,30 грн.;
Липень – вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,60 х 3 = 433,80 грн.;
Жовтень – грудень (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 х 3 = 448,20 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача в період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірах, передбачених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у зв’язку з тим, що вищенаведені положення постанови Кабінету Міністрів України суперечать Закону України № 2195-IV, обмежуючи права громадян, що визначенні ним.
Доводи відповідача - Управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо правомірності здійснення розрахунку розміру підвищення до пенсії ОСОБА_1 у 2008 році суд вважає обґрунтованими та такими, що вчинені в межах наданих повноважень і законодавчого регулювання, лише в частині розрахункового періоду із 01.01.2008 року по 22.05.2008 з підстав, що наведені вище.
Стосовно вимог позивача за 2009 рік, суд виходить з наступного.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно його дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно із частиною четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача в період із 22.05.2008 року по теперішній час при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірах, передбачених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у зв’язку з тим, що вищенаведені положення постанови Кабінету Міністрів України суперечать Закону України № 2195-IV, обмежуючи права громадян, що визначенні ним.
Разом з тим, суд також керується тим, що нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та крім цього статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Згідно частини 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.
Оскільки порушення прав позивача на одержання в належному розмірі державної соціальної підтримки стало наслідком фактичної бездієвості Управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська при виконання ним своїх функцій та завдань у сфері пенсійного забезпечення визнати неправомірною саме бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірах 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку зобов’язати відповідача донарахувати з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік та фактично виплаченої різниці, забезпечивши виплату цих сум.
На підставі викладеного та керуючись ст.9, 46, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей-війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, ч. 1 ст. 62, п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, рішенням Конституційного суду у справі № 1-29/2007 від 09 липня 2007 року Рішенням Конституційного суду України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Листа Вищого Адміністративного суду України за № 1623/13/13-09 від 01 грудня 2009 року, ст.. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" ст. ст. 7, 8, 11, 17, 70, 86, 99, 102, 104, 158, 159, 160 – 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково .
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська у нездійсненні перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого у Законах України про Держаний бюджет на відповідний рік.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити на користь ОСОБА_1 донарахування підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплаченої раніше різниці та прожиткового мінімуму, встановленого у Законах України про Держаний бюджет на відповідний рік, забезпечивши виплату цих сум.
В задоволенні іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційного скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 04 червня 2010 року.
Повністю постанова складена 08 червня 2010 року.
Суддя В.С.Шавула