Судове рішення #11089774

 

 

                                                     Справа № 2- а-139/10

                                                 П О С Т А Н О В А

                                                                        Іменем України                                                                    

 

11 серпня 2010 року  Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                головуючого - судді Чумак Т.А.

        при секретарі   Жандарук В.В.

        за участю

        представника позивача  ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоодержаних сум пенсії,

                                    в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ в Апостолівському районі про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоодержаних сум пенсії. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач являється  учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та визнаний інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.  Оскільки розмір виплачуваних йому пенсій є меншим, ніж встановлено законом, про що він дізнався в грудні 2009 року, після чого він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням положень ст. 50 та п.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 року № 796-ХІІ, якими розмір пенсії для осіб, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, визначається виходячи з розрахунку, зокрема, по 3-й групі інвалідності – не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Отримавши відмову, позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії у відповідності з вимогами закону та виплатити донараховану пенсію за період з травня 2008 року по лютий 2010 року (а.с.1-6).

За заявою позивача справу розглянуто без його участі (а.с.29).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

            Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.45-46). В запереченнях на позов відповідач посилається на те, що позивач перебуває на обліку з травня 2008 року і отримує пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Пенсія позивачу призначена відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 року. Розмір призначеної пенсії визначався виходячи з розмірів, встановлених постановою КМУ від 16.07.08 року № 654 – 980 гр.  Додаткова пенсія позивачу виплачується в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в розмірі 105,9 гр ., на підставі постанови КМУ від 16.07.08 року. Також позивачу нараховується підвищення до пенсії в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в розмірі 211,8 гр ., на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 року. Крім того, позивачу щомісяця виплачується цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни в розмірі 50 гр . Пенсія позивача становить 1347,7  гр. (980 гр. + 105,8 гр. + 211,8 гр. + 50 гр.). Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, визначений у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 року, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і не може застосовуватися при призначенні пенсій відповідно до Закону № 796-ХІІ. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, тому просить застосувати наслідки пропуску вказаного строку (а.с.37-39).

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши  матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 04.06.08 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, має право на пільги, встановлені Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи». Внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи  з 19.05.08 року (а.с.16-17, 21-22).

Позивач звернувся до відповідача, де перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою щодо проведення перерахунку пенсійної виплати, але в проведенні перерахунку позивачу було відмовлено (а.с.12-14).

Згідно довідок відповідача від 01.02.10 року (а.с.9-10) позивачу, який перебуває на обліку у відповідача, нараховано та виплачено пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду ІІІ групи в розмірі:  у травні 2008 року – 939,31 гр.; у червні 2008 року – 942,15 гр.; з липня по вересень 2008 року – по 1052,3 гр.; з жовтня 2008 року по квітень 2009 року – по 1054,7 гр.; з червня по жовтень 2009 року – 1254,1 гр., у листопаді – грудні 2009 року – по 1287,85 гр.

При вирішенні питання  щодо протиправності дій відповідача по визначенню розміру та виплаті державної та додаткової пенсії позивачу суд виходить з наступного.

Ст.3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені  у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.91 року.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.91 року  особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.4 ст. 54 Закону України № 796-Х11 в усіх випадках розмір пенсій  для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Наявність права у позивача на призначення пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46 Конституції України).

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 року № 1058-ІУ встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Розмір мінімальної пенсії за віком становить:  з 01.04.08 року – 481 гр., з 01.07.08 року – 482 гр., з 01.10.08 року – 498 гр., з 01.01.09 року – 544 гр.

Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проведено виходячи зі встановленого постановою КМУ від 03.01.02 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру мінімальної пенсії у 19,91 гр. У 2008 році відповідач  здійснював розрахунок пенсії позивачу виходячи з розміру, встановленого  постановою КМУ № 654 від 16.07.08 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, суд  приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача при визначенні розміру пенсій позивачу виходячи з положень постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, тоді як застосуванню підлягає ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».  

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання відповідача на неможливість застосування даної величини для обрахування пенсій позивачу суд вважає безпідставним,  виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Вимоги частини 3 вказаної статті про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст.17 ЗУ "Про  державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"  та ст.2 ЗУ "Про прожитковий мінімум".

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад  прав (аналогія права). На підставі наведеної норми суд виходить з того, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, суд приходить до висновку, що поняття та розмір мінімальної пенсії за віком для нарахування та виплати основної та додаткової пенсій позивачу визначений ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796.

 Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача провести нарахування державної та додаткової пенсій позивачу в розмірах відповідно до ст. ст. 50, 54  Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з травня 2008 року по лютий 2010 року з урахуванням сум пенсій, які були отримані позивачем у вказаний період часу, та виплатити позивачу нараховану державну та додаткову пенсії.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Суд вважає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку для звернення до суду є безпідставним, виходячи з наступного.

Так, за правилами ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Однак іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується  відшкодувати її за пошкодження здоров»я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю.

Аналіз зазначених норм матеріального права вказує на те, що строки позовної давності під час вирішення подібних спорів не застосовуються.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України № 796-ХІІ. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що позивач поніс витрати на надання йому правової допомоги в розмірі 400 гр.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійсненні стороною документально підтверджені витрати з Державного Бюджету України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень. Ч.3 ст. 90 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивачем надано до суду  квитанцію № 1644 від 02.02.10 р., відповідно до якої ним сплачено адвокату ОСОБА_1 400 гр.  

Відповідно до постанови КМУ від 27.04.06 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" граничний розмір компенсації не може перевищувати суму, виходячи з того, що особі, на користь якої ухвалено рішення і яка понесла витрати на правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Згідно журналу судового засідання представник позивача адвокат ОСОБА_1 брала участь у розгляді справи протягом 37 хв. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за надання правової допомоги складає 3 гр. 42 коп., які підлягають стягненню з Державного Бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 159, 160-163, 167 КАС України, суд

                                                       п о с т а н о в и в:

      Адміністративний  позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоодержаних сум пенсії задовольнити.

Визнати  дії  Управління  Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсій ОСОБА_2 за період з 15 травня 2009 року по 01 лютого 2010 року в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов’язати Управління  Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі нарахувати ОСОБА_2  державну та додаткову пенсії в розмірах відповідно до ст. ст. 50, 54  Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 15 травня 2009 року по 01 лютого 2010 року  та виплатити позивачу нараховану державну та додаткову пенсії з урахуванням сум пенсій, які були отримані позивачем у вказаний період часу.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3 гр. 42 коп.

На постанову може бути подано апеляцію до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд.  Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня її проголошення.  У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

            Суддя:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація