Справа № 2- а-136/10

                                                   П О С Т А Н О В А

                                                                        Іменем України                                                                    

16 серпня 2010 року  Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                головуючого - судді Чумак Т.А.

        при секретарі   Жандарук В.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Апостолівської РДА про  визнання незаконною бездіяльності, про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів на дітей віком до 3-х років,

                                    в с т а н о в и в:

             Позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона являється матір’ю малолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст. 15 ЗУ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" їй щомісячно повинна надаватися грошова допомога в розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Всупереч вимогам вказаного закону щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з липня 2007 року по червень 2008 року виплачувалась не в повному обсязі і розмір невиплаченої соціальної допомоги за вказаний період часу складає 4 549 гр. 50 коп. Відповідач відмовився проводити перерахунок призначеної допомоги. Позивач вважає, що розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років передбачені  ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік» та ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому просить визнати протиправною бездіяльність  відповідача  щодо виплати їй державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі нижчому, ніж передбачено чинним законодавством, та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплатити їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з липня 2007 року по червень 2008 року в сумі 4 549 гр. 50 коп. Також просить поновити строк звернення до суд, який пропущено з поважних причин.

    За заявою позивача справа розглянута без її участі (а.с.28).

            Відповідачем 21.07.10 року подано заперечення проти позову (а.с.36). Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що відповідно до ст.56 ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік" виплата зазначеної допомоги здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетом у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 гр. для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, у порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України. Проведення виплати допомоги у підвищених розмірах відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 року можливе лише у разі внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" та збільшення видатків на виплату державної допомоги. Виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводиться в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. Крім того, відповідач є суб’єктом владних повноважень і утримується за рахунок державного бюджету. Бюджетним розписом не передбачені видатки на відшкодування правової допомоги позивачу. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

    Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить заява позивача, клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника, тому судом не застосовано наслідки неприбуття у судове засідання сторін, передбачених ст. 128 КАС України, та проведено розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України.

    Суд, вивчивши  матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

В липні 2007 року позивач отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як непрацююча в розмірі  105,93 гр., в серпні – 108,18 гр., вересні – 109,62 гр., жовтні – 109,62 гр., листопаді – 112,5 гр., грудні – 115,65 гр.; з січня 2008 року по травень 2008 року позивач отримувала допомогу в розмірі 130 гр., у червні 2008 року – 34,67 гр. (а.с.20).

Відповідно до положень ЗУ "Про державну допомогу сім’я з дітьми" позивач має право на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років згідно ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік» становить: з липня – 463 гр., з жовтня – 470 гр.; прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років згідно ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» становить: з січня - 526 гр., з квітня - 538 гр., з липня - 540 гр.

Позовні вимоги   позивачки в частині щодо зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги  за 2007 рік   підлягають   задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 23 грудня 1993 року N 3779-XII,  зі  змінами і доповненнями, внесеними Законами України та ст.56 ч.2 аб.3 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У  здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевими бюджетами у порядку встановленому КМ України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007 зупинення дії ст.15 Закону  від 23 грудня 1993 року N 3779-XII,  п.14 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року №489-У, визнано таким, що не відповідає Конституції України - є неконституційним.  

    Стаття 152 Конституції України встановлює, що закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Таким чином, з 09.07.2007 року у позивачки виникло право на отримання  грошової допомоги за 2007 рік  у розмірі, який визначено ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 23 грудня 1993 року N 3779-XII,  зі  змінами і доповненнями, внесеними Законами України.  

Суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача  щодо не виплати позивачці щомісячної грошової допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, яка передбачена  ст.15 Закону від 23 грудня 1993 року N 3779-XII.  

Відповідач будь-яких дій на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та статті 15 Закону від 23 грудня 1993 року N 3779-XII,  зі  змінами і доповненнями, внесеними Законами України  не вчинив, і  грошову допомогу  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році  позивачу виплатив в неповному обсязі, тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу вказану допомогу по догляду за дитиною в розмірі, встановленому   ст.15 Закону від 23 грудня 1993 року N 3779-XII. 

При вирішенні питання  щодо протиправності дій відповідача по визначенню розміру та нарахуванню позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд виходить з наступного.

ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року внесено зміни до ч.1 ст. 15 ЗУ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та встановлено, що  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 гр. П.3 розділу У111 "Прикінцевих положень" викладено в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.08 року - 50%, з 01.01.09 року - 75%, з 01.01.10 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців."

 В п.4 ч.2 розділу Ш «Прикінцевих положень» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначено, що розділ П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» діє по 31.12.2008 року, тобто з 01.01.2009 року відновлена редакція ст. 15 ЗУ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", яка діяла до прийняття ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року.

 Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22.05.08 року  зазначив, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік правовідносин, які регулюються законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Крім того, в рішенні зазначено, що закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави і через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. КСУ також зазначено, що Конституція України не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві та скасування та обмеження прав і свобод людини.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року положення законів про Держбюджет щодо зміни та зупинення дії законів, які передбачають соціальні гарантії громадян, визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" встановлено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.  

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 64 Конституції). Ч.3 ст. 46 та ст. 48 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом; кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім»ї.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.    

Аналізуючи положення Законів України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  положення Конституції України, суд приходить до висновку, що  при вирішенні питання щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку повинен був нарахувати та виплатити відповідач, застосуванню підлягає Конституція України та ст. 15 ЗУ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" в редакції, чинній до внесення змін ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року, оскільки нормами Конституції України, яка має найвищу юридичну силу і у відповідності до якої повинні прийматися закони та інші нормативно-правові акти, закріплено положення щодо неможливості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» звужено зміст і обсяг права позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки вказаним Законом зменшено розмір вищевказаної допомоги, тому суд приходить до висновку про незаконність бездіяльності відповідача  в частині нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому, ніж розмірі, встановленому законодавством прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

 Оскільки відповідачем була виплачена позивачу у 2008 року допомога в сумі 130 гр. щомісяця, а не в розмірі, встановленому діючим законодавством, суд приходить до висновку про визнання дій відповідача неправомірними та необхідність захисту прав позивача шляхом зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня по червень 2008 року в розмірі встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням виплачених позивачу сум допомоги.

 Відсутність коштів не може бути перешкодою для виплати допомоги позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.15 Закону України "Про  державну допомогу сім’ям з дітьми ".  

Так, реалізація особою права, яке пов’язане  з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.  

У справі "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.  

Суд вважає, що позивач пропустила строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України,  з поважних причини, виходячи з наступного.

Звуження прав позивача в певні періоди часу на законодавчому рівні, невиконання відповідачем покладених на нього повноважень вочевидь заважало їй розумітися в нормах  адміністративного судочинства та дотриматися визначеного КАС України річного строку звернення до суду, що є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду за захистом його прав.

Крім того, суд вважає, що необізнаність позивача в змінах чинного законодавства та його безумовна довіра до державних органів не звільняє відповідача від виконання покладених на нього обов'язків захистити права позивача на належний матеріальний рівень життя як матері, яка здійснює догляд за малолітньою дитиною.

Позовна вимога щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу в сумі 4549, 5 гр. задоволенню не підлягає, оскільки нарахування та виплата вказаної допомоги відноситься виключно до компетенції відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що позивач понесла витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 гр. 40 коп. (а.с.1), які підлягають стягненню у відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України з Державного Бюджету України.

Керуючись ст. ст. 159, 160-163, 167 КАС України, суд

                                                       п о с т а н о в и в:

      Адміністративний  позов  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Апостолівської РДА про  визнання незаконною бездіяльності, про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів на дітей віком до 3-х років  задовольнити частково.

    Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду

Визнати протиправними  дії Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської РДА в частині нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської РДА  нарахувати ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 09 липня 2007 року по 08 червня 2008 року, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  з урахуванням сум, які були отримані ОСОБА_1  у вказаний період часу, та виплатити нараховану допомогу по догляду за дитиною  ОСОБА_1

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 3 гр. 40 коп.

На постанову може бути подано апеляцію до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів  з дня її проголошення.  У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

         Суддя: