Справа № 2-1145/10

                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                           Іменем України    

20 серпня 2010 року  Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                головуючого - судді Чумак Т.А.

        при секретарі   Жандарук В.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про  визнання незаконною бездіяльності Управління ПФУ в Апостолівському районі,

                                     в с т а н о в и в:

      08.07.10 року  до Апостолівського районного суду з даним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області щодо відмови стосовно перерахунку та виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по день постановлення судового рішення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком;   зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по день постановлення рішення  згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також стягнути судові витрати з відповідача.  

    В обґрунтування  позову  зазначає, що відповідачем не здійснено перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

    Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с.20).  

Відповідач надав заяву про розгляд справи у відсутність його представника та надав до суду письмове заперечення на позов, згідно з яким управління Пенсійного фонду України  при нарахуванні  надбавки до пенсії керувалось  Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Стаття 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлює мінімальний розмір для пенсій, які призначені за цим Законом, тому не може бути застосований до спірних правовідносин (а.с.15-16).

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін,  суд приходить до висновку,  що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.  

    Під час розгляду справи в судовому засіданні встановлено,  що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року та має статус "дитини війни", про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні (а.с.5-6).  

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.  

    Відносно вимог позивача по виплатам за 2007 рік суд виходить із наступного.  

    Дія ст.6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена п.12 ст.71 і ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на  2007 року" в частині  надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")  у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.    

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема п.12 ст.71, щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону.  

    Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення,  що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

    Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність, а дію ст.6 Закону України №2195-ІV відновлено.  

    Саме з цього періоду у 2007 році такій категорії осіб як "діти війни" поновлено право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом. Оскільки дія Закону про бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року, то перерахунок має бути здійснений  за 2007 рік до цієї дати. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року були відсутні.  

Відповідно до  ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону , відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, - не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

      Відносно вимог позивача  по виплатам за 2008 рік суд виходить із наступного.  

Стаття 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" була викладена згідно із підпунктом 2 п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VІ від 28 грудня 2007 року  в  новій редакції – «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Відповідно до частини 4 статті 14  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Підстави для підвищення пенсії та стягнення заборгованості за період з січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалась у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47 гривень щомісячно (10 відсотків від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, як втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн.  

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі п.41 Розділу ІІ зазначеного Закону.  

Отже, з 22.05.2008 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність, а дію ст.6 Закону України № 2195-ІV відновлено.  

    Таким чином, з цього періоду такій категорії осіб як "діти війни" у 2008 році поновлено право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом. Оскільки дія Закону про бюджет на 2008 рік закінчується 31 грудня 2008 року, то перерахунок має бути здійснений  за 2008 рік до цієї дати.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

    Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.  

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру надбавки до пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не  Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до п.8 якої з 22.05.2008 року позивачу встановлено підвищення до пенсії в сумі 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня 49,8 гривень.  

      Відносно вимог  позивача по виплатам за 2009 – 2010 роки суд виходить із наступного.  

    Оскільки у 2009 – 2010 рр. положення ст.6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" не були змінені чи призупинені, тому у 2009 році  позивач мав право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

      Відповідно до роз’яснення, наданого відповідачем (а.с.7-8)  підвищення до пенсії у 2007 році позивачу не виплачувалось, з 22 травня 2008 року надбавка виплачувалась у меншому розмірі, ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому суд приходить до висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача протягом зазначених періодів, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 р.  

Аналіз норм ст.58 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.  

    Відсутність коштів не може бути перешкодою для виплати доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Так, реалізація особою права, яке пов’язане  з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.  

У справі "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.  

П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" встановлено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд не може взяти до уваги клопотання відповідача про відмову у позові в зв’язку з пропуском позивачем позовної давності, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Позивач звернувся до суду 08.07.10 року з вимогою про визнання протиправною бездіяльність відповідача з 09 липня 2007 року, тобто позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у межах позовної давності.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому слід с   тягнути з Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 грн. 00 коп., а всього: 45 грн. 50 коп., які були сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду (а.с.1-2).    

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України , суд

                          в и р і ш и в:

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про  визнання незаконною бездіяльності Управління ПФУ в Апостолівському районі задовольнити. 

Визнати незаконною  бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області щодо невчинення дій стосовно перерахунку та виплати  ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області  здійснити перерахунок та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1  за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.  

      На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд.  Апеляційна скарга на рішення  суду подається протягом 10 днів  з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

               Суддя: