Справа № 2- 1047/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Чумак Т.А.
при секретарі Жандарук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
Позивач звернулася до суду з відповідним позовом, посилаючись на те, що з 04.10.03 року до 11.05.10 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Фактично шлюбні відносини були припинені на початку жовтня 2009 року. 04.07.08 року вони придбали за 74 600 гр. автомобіль «Шевроле Авео», НОМЕР_1, на придбання якого були сплачені спільні кошти в сумі 7 400 гр. Залишок вартості автомобіля було сплачено за рахунок кредитних коштів. До часу припинення шлюбних відносин в рахунок погашення кредиту також були сплачені спільні кошти, тому вважає, що вона має право на ? частку грошових коштів, які були сплачені в рахунок придбання автомобіля, та на ? частку коштів, сплачених в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, за період часу з серпня 2008 року по жовтень 2009 року. Просить позов задовольнити, визнавши вищевказані грошові кошти спільною сумісною власністю подружжя та визнавши за нею право на ? частку цих коштів, та просить стягнути з відповідача ? частку грошових коштів в порядку поділу майна подружжя. Також просить стягнути з відповідача понесені нею витрати по справі.
Відповідач з позовом погодився частково, посилаючись на те, що шлюбні відносини з позивачем були припинені у серпні 2009 року, про що позивач зазначила у позовній заяві до суду про стягнення аліментів, тому погоджується з позовом в частині визнання спільними коштами подружжя коштів, сплачених в сумі 7 400 гр. в рахунок вартості придбаного автомобіля, та визнання спільними коштами подружжя коштів, сплачених в рахунок погашення кредиту з серпня 2008 року по серпень 2009 року. Не заперечує проти стягнення коштів. Кошти, сплачені в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, не вважає спільними, оскільки відсотки ним сплачувалися із заробітної плати, що є особистими коштами.
Суд, заслухавши сторони, представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 04 жовтня 2003 року по 11 травня 2010 року (а.с.9-10).
З акту депутатського обстеження від 15.08.10 року (а.с.22) встановлено, що відповідач не проживає за місцем реєстрації - по АДРЕСА_1 з 01 жовтня 2009 року.
Суд вважає доведеним факт припинення шлюбних відносин між сторонами з 01 жовтня 2009 року, оскільки вказана обставина підтверджена належними доказами.
Пояснення відповідача щодо припинення шлюбних відносин з позивачем у серпні 2009 року не найшло підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вказаного факту.
Під час перебування у шлюбі 04.07.08 року сторони придбали автомобіль марки «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім»я ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого 04.07.08 року Апостолівським ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с.30).
Судом встановлено, що сторони на придбання вищевказаного автомобіля витратили спільні кошти в сумі 7 400 гр., які були сплачені ТОВ «Автопостач» (а.с.27), що підтвердили сторони в судовому засіданні, тому вказана обставина не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України.
В рахунок сплати вартості придбаного автомобіля 04.07.08 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 як позичальником, ОСОБА_1 як поручителем укладено договір «Автопакет» № 847114/ФЛ, предметом якого є надання банком грошових коштів в сумі 67 140 гр. на придбання транспортного засобу (а.с.24-26).
З виписки по рахунку позичальника ОСОБА_2, виданої ВАТ КБ «Надра» 05.06.10 року (а.с.28-29), встановлено, що з 19 серпня 2008 року по 21 вересня 2009 року в рахунок погашення кредиту сплачено грошові кошти в сумі 22 471 гр. 98 коп., в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами за період з 19 серпня 2008 року по 08 вересня 2009 року сплачено грошові кошти в сумі 12 587 гр. 55 коп., всього сплачено 35 059 гр. 53 коп.
Суд вважає грошові кошти, сплачені в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування кредитом з серпня 2008 року по жовтень 2009 року, в сумі 35 059 гр. 53 коп. спільними коштами подружжя, оскільки у вказаний період часу сторони перебували у шлюбі, вели спільне господарство. Також спільними коштами є кошти в сумі 7 400 гр.
Таким чином, судом встановлено, що сторони на придбання автомобіля та в рахунок погашення кредиту і відсотків за користування кредитом витратили 42 459 гр. 53 коп. (35 059 гр. 53 коп. + 7400 гр.), які є спільними коштами подружжя. Позивач має право на ? частку вказаних коштів, сума яких складає 21 229 гр. 77 коп.
Суд, враховуючи ту обставину, що автомобіль, на який було витрачено спільні кошти подружжя, перебуває у власності відповідача і позивачем не заявлено вимогу щодо визнання права власності на частку в автомобілі та його поділі, вважає за можливе в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідача на користь позивача її частку грошових коштів в сумі 21 229 гр. 77 коп.
Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що відсотки за користування кредитом сплачені ним за рахунок отриманої заробітної плати, яка є його особистою власністю, тому вказані кошти не можуть бути спільною власністю подружжя, оскільки відповідно до ч.2 ст.61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, інші доходи, одержані одним з подружжя.
З відповідача підлягають стягненню у відповідності до ст. 88 ЦПК України витрати, понесені позивачем, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 80 % від сплачених сум: державне мито – 212 гр. (а.с.2), витрати на ІТЗ розгляду справи – 96 гр. (а.с.1).
Також позивачем сплачено 600 гр. на правову допомогу. Факт проведення оплати підтверджується квитанцією № 090103 від 15.06.10 року (а.с.13).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 року № 590 граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних справ, не може перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, на користь якої ухвалено судове рішення, виплачуються витрати на правову допомогу в розмірі 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Враховуючи, що доказів, що підтверджують понесення витрат адвокатом під час надання консультацій та складання позовної заяви, а також розрахунку часу, затраченого на виконання вказаних робіт, суду не надано, тому вимоги про стягнення витрат на зазначену допомогу задоволенню не підлягають.
Представник відповідача просить відмовити позивачу у стягненні витрат по справі з тих підстав, що позивачем не вирішувалося питання щодо поділу майна в досудовому порядку.
Суд не може взяти до уваги посилання представника відповідача на безпідставність вимог позивача щодо стягнення витрат по справі, оскільки діючим законодавством не покладено обов’язок на позивача вирішувати спір в досудовому порядку, а відповідно до положень ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 42 459 гр. 53 коп.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку в спільній сумісній власності подружжя - грошових коштах на суму 21 229 гр. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя 21 229 гр. 77 коп., витрати по справі – державне мито (судовий збір) в сумі 212 гр., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 96 гр., всього в сумі 21 537 гр. 77 коп.
В іншій частині позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення в повному обсязі складено 22 серпня 2010 року.
Суддя: