Судове рішення #11089386

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ВІННИЦЬКОЇ   ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Справа  № 22ц – 4211/2010               Рішення постановлено під головуванням

Категорія 57                                                                   судді Бойчука О.Г.

                                                                                         Доповідач : Сопрун В.В.

16 серпня 2010року                                                                               м.Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

    головуючого судді: Сопруна В.В..

    суддів:  Луценка В.В., Денишенко  Т.О.,                           ,

    при секретарі:   Кирилюк Л.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі та Державного казначейства України про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як «дитині війни» ,-

          за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області  на рішення Погребищенського районного суду  Вінницької області від 05.07.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

    У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в Погребищенський районний суд Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі та Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі. Просила  зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день постановлення рішення.

Мотивувала позов тим, що їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, рішення про підвищення пенсії позивачу не прийнято і дотепер, перерахунки  в 2007-2010 роках не проведені.

    Рішенням Погребищенського районного суду  Вінницької області від 05.07.2010 року  позовні  вимоги ОСОБА_1 задоволено.

    Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, управління ПФУ у Погребищенському районі оскаржило її в апеляційному порядку  посилаючись на те,  що судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

    Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і  обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.  

             Задовільняючи  позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що остання має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV.

    Зазначений Закон передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

            Згідно  ст. 6  Закону   України   від  18 листопада   2004 року (в  редакції,   чинній   на   час   розгляду   справи)   передбачено,   що   дітям   війни   пенсії   або   щомісячне   довічне   грошове   утримання   чи   державна   соціальна   допомога,   що   виплачується   замість   пенсії,   підвищується   на   30%   мінімальної    пенсії   за  віком.

    Підпунктом  2  пункту  41   розділу   другого   Закону   України   від  28  грудня   2007 року  «Про  Державний   бюджет   України   на  2008 рік   та   про   внесення   змін   до  деяких  законодавчих  актів  України»  норми  ст. 6 Закону України  від 18  листопада   2004 року   щодо   розмірів   підвищення   пенсії   дітям   війни   викладено   в   новій    редакції.

    Однак,   рішенням   Конституційного   Суду   України   від   22  травня   2008 року   № 10-рп/2008 ( справа   щодо   предмета   та   змісту   закону   про   Державний  бюджет   України )  зміни,   внесені    підпунктом  2   пункту  41   розділу   другого   Закону   України   від   28  грудня   2007  року  « Про  Державний   бюджет   України   на   2008 рік  та   про   внесення   змін  до  деяких   законодавчих   актів   України»   щодо   розмірів   підвищення   пенсії   дітям   війни   визнано   такими,   що   не   відповідають   Конституції   України (є неконституційними).  Це   рішення   має   преюдиційне    значення   для   судів.

    Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, проте таких  нарахувань не проводило в повному обсязі, чим і допустило протиправну бездіяльність.

         Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., мають діти війни з  9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня до 31 грудня 2008р., з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 по 31.05.2010 року.  

          Доводи апеляційної скарги про те, що мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до пенсій, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни, є безпідставними.

         Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом вірно не розглядалися.  

        Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

           Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

    Оскільки  УПФ є  єдиним органом, якому згідно  закону  делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, а   останнє цих  своїх обов'язків щодо  дітей війни в повній мірі  не виконувало, суми пенсій повинні виплачуватися без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно з’ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення, судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного Фонду України в Погребищенському районі Вінницької області необґрунтовані і висновків  суду першої інстанції не спростовують.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну   скаргу   управління   Пенсійного   фонду   України   у  Погребищенському районі Вінницької області – відхилити.

Рішення   Погребищенського районного суду  Вінницької області від 05.07.2010 - залишити   без   змін.  

Ухвала   набирає   законної   сили   з  моменту  її  проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/

    Судді: /підпис/

    З  оригіналом   вірно :

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація