АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 22ц – 4188/2010 Рішення постановлено під головуванням
Категорія 57 судді Нечипорук Л.Ф.
Доповідач : Сопрун В.В.
30 серпня 2010року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді: Сопруна В.В..
суддів: Медяного В.М., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію ,-
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в Староміський районний суд м. Вінниці з позовом до управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці (далі – ПФУ у Староміському районі м. Вінниці) про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії та виплачувати в подальшому. Посилався у позові на те, що відповідно до закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ йому повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, дана соціальна допомога йому виплачувалась не в повному розмірі.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову та зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за період з 01.01.2006 по 01.01.2007 рр., 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. з 01 січня 2009 р. по 31 березня 2010 р. з урахуванням фактично виплачених сум. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, управління ПФУ у Староміському районі оскаржує його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що останній має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV.
Зазначений Закон передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року (в редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Це рішення має преюдиційне значення для судів.
Вирішуючи спір і задовольняючи частково позов, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, проте таких нарахувань не проводило в повному обсязі, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня до 31 грудня 2008р. Та з 01.01.2009 р.
Доводи апеляційної скарги про те, що мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до пенсій, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни, є безпідставними.
Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом вірно не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Оскільки УПФ є єдиним органом, якому згідно закону делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, а останнє цих своїх обов'язків щодо дітей війни в повній мірі не виконувало, суми пенсій повинні виплачуватися без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в цілому, проте рішення суду підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці – частково задоволити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2010 року змінити виключивши з резолютивної частини зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року.
В іншій частині рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 02 липня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підпис/
З оригіналом вірно :