АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
09 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Сопруна В. В.,
суддів: Вавшка В.С., Матківської М. В.,
при секретарі: Липач Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1231 про визнання дій військової частини А1231 незаконними та стягнення грошової компенсації за речове забезпечення,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року, –
встановила:
В жовтні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до військової частини А1231 про визнання дій військової частини А1231 незаконними та стягнення грошової компенсації за речове забезпечення в сумі 3290,44 гривень.
Свій позов мотивував тим, що згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Позивач вважає, що зупинивши дію вказаної норми Законом України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів», законодавцем не скасовувалась норма частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка гарантує війстковослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лстопада 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А1231 про визнання дій військової частини А1231 незаконними та стягнення грошової компенсації за речове забезпечення в сумі 3290,44 гривень - відмовлено.
ОСОБА_1 не погодившись з вказаною постановою суду оскаржила її в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду, постановити нову, якою її позов задоволити.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обґрунтованим є рішення, прийняте на основі цілком і всесторонньо з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила дійсну військову службу в Збройних силах України, займаючи посаду старшого механіка передавального радіо відділення радіоцентру вузла батальйону звязку в/ч А1231, перебуваючи в цій же частині на речовому забезпеченні. Наказом командира в/ч А2131 №292 від 12.11.2007 року ОСОБА_1 була звільненена з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 85 (за віком) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками Збройних Сил України.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Доводи апеляційної скарги в тому, що саме на підставі даної норми і Закону позивач повинен отримувати речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, спростовується тим, що Законом України від 17 лютого 2000 року №1459-111 «Про деякі заходи економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна. Закон набрав чинності 11.03.2000 року. Після набрання чинності Закону дія правової норми, яка надавала право військовослужбовцям одержувати за рахунок держави за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість речового майна зупинилася.
Крім того, Законом України від 03.11.2006 року №328-У «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції та доповнено вказаний Закон ст.9-1, відповідно до ч.2 якої військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Останній набрав чинності 1 січня 2007 року, однак, Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», який також набрав чинності з 1 січня 2007 року дію положень ч.2ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було зупинено.
А відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказану норму взагалі виключено.
Таким чином, суд першої інстанції, правильно прийшов до висновку щодо відмови позивачу у задоволенні позову.
Крім того, відповідно до ч.2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Військовою частиною в судовому засіданні заявлено клопотання про застосування строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків адміністративного суду і не впливають на правильність винесеної ним постанови.
Керуючись ст. ст. 213, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, –
ухвалила:
Апеляційну ОСОБА_1 – відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом вірно: