АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 22ц – 3920 / 2010 Рішення постановлено під головуванням
Категорія 57 судді: Сауляка Ю.В.
Доповідач : Сопрун В.В.
09 серпня 2010року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді: Сопруна В.В.,
суддів: Матківської М.В., Вавшка В.С.,
при секретарі: Сніжко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Теплицькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» ,-
за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України у Теплицькому районі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2008 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі про стягнення їй недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни (а.с.1), посилаючись на те, що відповідно до закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, дана соціальна допомога їй не виплачувалася з 2006 року. ОСОБА_1 просила суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі нарахувати їй недоплачені кошти за 2007 рік в сумі 834 гривень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2008 року (а.с. 11) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача за період з 09.07.2007 року недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України « Про соціальний статус дітей війни».
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, управління ПФУ у Теплицькому районі оскаржує її в апеляційному порядку (а.с.15-16), посилаючись на те, що судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваної судової постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що останній має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV.
Зазначений Закон передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року ( в редакції, чинній на час розгляду справи ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ). Це рішення має преюдиційне значення для судів.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 22 травня 2008 року.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Качко проти України» зазначив: « … в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».
ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом в вересні 2007 року, вимагаючи стягнення коштів за період 2007 року.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення (постанову в даному випадку) без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно з’ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни оскарженої постанови судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного Фонду України в Теплицькому районі Вінницької області необґрунтовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області – відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: підпис
Судді: підпис
З оригіналом вірно :