АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 22ц – 4862 / 2010 Рішення постановлено під головуванням
Категорія 57 судді : Дернової В.В.
Доповідач : Сопрун В.В.
13 вересня 2010року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді: Сопруна В.В..
суддів: Денишенко Т.О., Медяного В.М.,
при секретарі: Топольській В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області про визнання дій неправомірними щодо перерахунку пенсії та зобов’язання вчинити дії,-
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 серпня 2010 року визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії по віку. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області провести перерахунок з 01.01.2010 року по нормі Закону України «Про загально обов’язкове пенсійне страхування» з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача за період з 22.05.2008 року недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України « Про соціальний статус дітей війни». Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю позивачу, як особі постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії, згідно ст..51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 22.05.2008 року та здійснити виплату даної пенсії з 22.05.2008 року з врахуванням проведених виплат. ( а. с. 34-35 ).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою, прийнятою без дослідження всіх обставин справи, з грубим порушенням норм матеріального права ( а. с. 40-41).
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстан-ції, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтве-рджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтверд-ження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного ( адміні-стративного ) судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтова-ним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверд-жених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відпо-відність висновків суду обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області, отримує пенсію. Проте, в червні 2010 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії як працюючого пенсіонера з врахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні.
Через відмову управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин, Вінницької області задоволити її звернення, ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам Закону.
Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями встановлено, що за ба-жанням пенсіонера перерахунок його пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст. 40 цього Закону, із зас-тосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Підпункт третій пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих кате-горій громадян» визначає, що перерахунок пенсій проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст. 40 Закону Укра-їни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосу-ванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на од -ну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за ка-лендарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Іншого порядку перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам чинне зако-нодавство України не містить.
Доводи апеляційної скарги в обгрунтування застосованого порядку перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням середнього заробітку за 2009 рік на роз’яснення, викладені в спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року № 20 /0/18-09/039, № 4096/02-01 є безпідставним, оскільки даний лист не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Також є безпідставною позиція апелянта з посиланням на те, що рішення про відновлення чинності ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообо-в’язкове державне пенсійне страхування» в попередній редакції після виз-нання Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року не-конституційними внесених до них змін, не приймалося. Відповідно до ст. 73, ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконститу-ційність. Очевидно, що за таких умов діють законодавчі, нормативно-правові акти і їх норми в попередній редакції, окремих рішень щодо відновлення їх чинності ухвалювати немає потреби.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що остання має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV.
ОСОБА_2 передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року ( в редакції, чинній на час розгляду справи ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ). Це рішення має преюдиційне значення для судів.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ст..51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд першої інстанції правильно прийшов до висновку що позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Качко проти України» зазначив: « … в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення (постанову в даному випадку) без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно з’ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни оскарженої постанови судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного Фонду України в м.Ладижин Вінницької області необґрунтовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області – відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: підпис
Судді: підпис
З оригіналом вірно :