У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.10                                                                                       Справа №8/103д/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Лолі Н.О.

За участю представників сторін: від позивача –Скворцова О.О., довіреність №15 від 05.05.2010 р.; від відповідача  –Мазур Г.В., довіреність №1 від 20.05.2010 р.; від третьої особи –Седляров В.С.,, довіреність №196 від 09.08.2010 р.;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Ленінське підприємство теплових мереж»на рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2010 р. по справі № 8/103д/10

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Ленінське підприємство теплових мереж», м. Запоріжжя (далі ЗАТ «ЛПТМ»);

до відповідача Приватного підприємства «К.В.А.», м. Запоріжжя (далі ПП «К.В.А.»);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (далі ВАТ «Запоріжжяобленерго»);

про визнання недійсною угоди про уступку права вимоги від 11.03.2004 р.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2357 від 21.09.2010 р. справу № 8/103д/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. колегією суддів у складі: Хуторной В.А. (головуючий, доповідач), Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А. справу №8/103д/10 прийнято до свого провадження.  

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2010 р. по справі № 8/103д/10 (суддя Попова І.А.) в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в позові вказане рішення мотивовано тим, що позов по суті є обґрунтованим, але позивачем пропущено строк позовної давності, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ЗАТ «ЛПТМ», позивачем у справі, до Запорізького апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій заявник вказує, що спірне рішення прийнято з неповним з’ясуванням обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права. Заявник скарги звертає увагу на те, що право вимоги, за умовами оспорюваного правочину, було відступлене за винагороду в розмірі 116000 грн., тобто в декілька разів нижчою, ніж її вартість, але навіть вказана сума не була отримана позивачем. Всі матеріали справи свідчать, що посадова особа банкрута діяла всупереч його інтересам. На думку заявника перебіг позовної давності розпочався з 28.08.08 р., тобто з моменту призначення нового ліквідатора Довганчука С.М. Просить скасувати рішення господарського суду по даній справі та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги.

ПП «К.В.А.», відповідач у праві, відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник в судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги. Рішення господарського суду Запорізької області вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ВАТ «Запоріжжяобленерго», третя особа у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надала, представник в судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2010 р. по даній справі залишити без змін.

За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні 21.09.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

Постановою господарського суду Запорізької області від 25.12.2003 р. ЗАТ «ЛПТМ»визнане банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, якому було доручено здійснити ліквідаційну процедуру.

11.03.2004р. між ЗАТ «Ленінське підприємство теплових мереж»(кредитор, позивач по справі) та ПП «К.В.А.» (набувач вимог, відповідач у справі) укладено договір про уступку права вимоги.

Відповідно до п.1 угоди кредитор (скаржник) уступив набувачу (відповідачу) право вимоги суми кредиторської заборгованості в розмірі 2286582, 86 грн. з підприємства-боржника ВАТ «Запоріжжяобленерго»(третя особа у справі), яке належало скаржнику на підставі договору про поставку теплової енергії у вигляді гарячої води № 322 від 28.10.1998 р. Пункт 3 вказаної угоди визначав, що позивач повинен був передати відповідачу договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №322 від 28.10.1998 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 24.07.2002 р. по справі №3/2/2007. Пункт 8 угоди передбачав, що у відповідності із уступкою права вимоги набувач (відповідач) оплачує кредитору (скаржнику) винагороду в сумі 116000 грн. Про укладання угоди боржник _ ВАТ «Запоріжжяобленерго»був повідомлений позивачем 11.03.2004 р.

03.06.2008 р. до господарського суду Запорізької області від прокуратури Запорізької області надійшла постанова від 23.05.2008 р., в якій було зазначено, що відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа №170813пр за ч.2 ст. 368 КК України. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.08.2008 р. по справі №25/14 арбітражний керуючий ОСОБА_1 був звільнений від виконання обов’язків ліквідатора позивача, ліквідатором позивача був призначений арбітражний керуючий Довганчук Сергій Миколайович.

На думку позивача, в особі нового ліквідатора, вказана угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому на підставі ст. 215 ЦК України повинна бути визнана недійсною, оскільки при її укладанні сторони фактично змінили порядок виконання рішення господарського суду шляхом заміни кредитора.

Предметом розгляду в суді першої інстанції було визнання угоди про уступку права вимоги  від 11.03.2004 р. недійсною.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2010 р. по справі №8/103д/10 в позові відмовлено, з чим не погодився позивач та оскаржує його в апеляційному порядку.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Недійсність угоди від 11.03.2004 р. про уступку права вимоги на думку позивача полягає в тому, що уклавши її сторони самостійно змінили порядок виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі №3/2/2007, замінивши стягувача (кредитора), що є порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», з твердженням якого колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст. 512  ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою  особою  внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України допускає  заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з тієї підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства  чи організації.

З правилами цієї статті кореспондують положення ч. 4 ст.  11 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду заявою про заміну  сторони її правонаступником.

Згідно Інформаційного листа ВГС України № 01-8/164 від 18.03.2008 р. заміна кредитора у зобов'язання, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов’язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових у розумінні ч. 1 ст. 1 ЦК України, а управленою стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач.

Господарським судом встановлено, що за договором уступки вимоги від 11.03.2004 р., позивач здійснив право  вимоги до ВАТ «Запоріжжяобленерго»щодо здійснення розрахунків за договором про поставку гарячої води № 322 від 28.10.1998 р. шляхом пред'явлення позову, який рішенням арбітражного суду Запорізької області від 24.07.2002 р. по справі № 3/2/2007 задоволено на суму 2286582,86 грн., що складається з основного боргу в розмірі 2124344 грн. 21 коп., пені в розмірі 160420 грн. 65 коп., держмита в розмірі 1700 грн., витрат на ІТЗ в розмірі 118 грн.

Отже, у зазначеній справі позивач набув процесуального статусу сторони, а після видачі наказу на виконання судового рішення - статусу стягувача. Виконання  судового  рішення  є  невід'ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».

В даному випадку заміна стягувача на стадії вимокання судового рішення з урахуванням зазначених норм законодавства є неможливою.

Доказів зверненням до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) позивачем суду не надано, а тому укладання договору уступки вимоги позивачем іншій особі є такою, що суперечить законодавству та підлягає задоволенню.  

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовної вимоги у зв’язку з пропуском строку позовної давності враховуючи таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено строк позовної давності тривалістю в три роки.

Судом першої інстанції правильно встановлено пропуск строку позовної давності ТОВ «Ленінське підприємство теплових мереж»щодо визнання недійсним угоди від 11.03.2004 р., оскільки позивачу про невідповідність спірного договору вимогам закону, мало бути відомо під час укладення вказаної угоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідачем у відзиві на позов (а. 52 с.) заявлено про застосування строку позовної давності. Під час розгляду справи судом першої інстанції клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем не надано.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у даному спорі, є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, з урахуванням клопотання відповідача про застосування строку позовної давності господарським судом правомірно відмовлено в позові щодо вимоги про визнання недійсною угоду про уступку права вимоги від 11.03.2010 р.

Твердження позивача, що  про порушення свого права йому стало відомо з призначенням нового ліквідатора, а тому перебіг строку позовної давності починається з моменту його призначення з урахуванням викладеного колегією суддів до уваги не приймається.

Не приймаються до уваги доводи позивача стосовно неотримання винагороди від відповідача за спірною угодою, оскільки в судовому засіданні від 25.08.2010 р. представником відповідача надано копію платіжного доручення №4 від 18.03.2004 р., за яким ПП «К.В.А.»сплачено винагороду позивачу за спірною угодою в сумі 163970, 63 грн.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Запорізької області прийнято з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування –відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленінське підприємство теплових мереж»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2010 р. по справі № 8/103д/10 –без змін.

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.