У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.09.10 Справа №6/165/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Лолі Н.О.
За участю представників сторін: від позивача –ОСОБА_1, довіреність від 18.05.2010 р.; від відповідача –не з’явився;
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 р. по справі № 6/165/10
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя (далі ПП ОСОБА_3.);
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області (далі ПП ОСОБА_2);
про стягнення 69232, 63 грн.
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2362 від 21.09.2010 р. справу № 6/165/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року колегією суддів у складі: Хуторной В.М., Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., справу №6/165/10 прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 р. по справі № 6/165/10 (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 69085 грн. основного боргу, 147, 63 грн. –3% річних та судові витрати.
Рішення господарського суду мотивовано наявністю заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПП ОСОБА_2, відповідачем по справі, до Запорізького апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій заявник зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права вбачає в неотримання копії позовної заяви від позивача та ухвали суду про порушення провадження по справі, у зв’язку з чим, сторона не змогла бути присутньою в судовому засіданні. На думку заявника апеляційної скарги при прийняті рішення на користь позивача судом не досліджено обставини, що мають значення для справи, а саме накладні, за якими нібито відповідачем отримано товар. Видаткові накладні не містять паспортних даних отримувача, а вказаний номер телефону йому не належить. Крім того, зазначені реквізити в реєстрі кредитових платежів на часткову сплату не мають ніякого відношення до відповідача. Просить призначити почеркознавчу експертизу, скасувати дане рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
ПП ОСОБА_3, позивач по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та заперечує проти доводів апеляційної скарги.
За клопотанням представника позивача, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою в судовому засіданні 21.09.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
За видатковою накладною № ЧПВ -000371 від 30.11.2009 р. ПП ОСОБА_3 було передано ПП ОСОБА_2 товарно –матеріальних цінностей на суму 82085 грн., в т.ч. ПДВ.
Факт отримання відповідачем товару на суму 82085 грн. підтверджується видатковою накладною №ЧПВ -000371 від 30.11.2009 р., підписаною відповідачем та, скріпленою печаткою відповідача.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 13000 грн., що підтверджується копією реєстру кредитових платежів від 08.12.2009 р. в сумі 7000 грн. та від 14.12.2009 р. в сумі 6000 грн.
Вимогу від 22.04.2010 р. про погашення заборгованості, отриману відповідачем згідно поштового повідомлення - 30.04.2010 р., останнім залишено без відповіді.
Заборгованість в сумі 69085 грн. відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення з позовом до суду. Предметом розгляду в суді першої інстанції було стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69085 грн. та на 3% річних в сумі 147, 63 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 р. по справі №6/165/10 позовні вимоги задоволено, з чим не погодився відповідач та оскаржує його в апеляційному порядку.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до п. 1 ст. 180 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договору.
В даному випадку, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки, а саме, обов’язок позивача полягає в передачі товару, а обов’язок відповідача у його прийнятті та оплаті, тобто між сторонами укладено договір купівлі –продажу в усній формі.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На вимогу позивача від 22.04.2010 р. сплатити борг в семиденний термін, відповідачем залишено без відповіді.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Факт отримання відповідачем товару від позивача на суму 82085 грн. підтверджено видатковою накладною №ЧПВ -000371 від 30.11.2009 р., підписаною відповідачем та скріпленою його печаткою.
Отже, взяті на себе зобов’язання по оплаті за товар, відповідач виконав лише частково.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 69085 грн.
Доводи про те, що на видатковій накладній стоїть не його підпис, зазначеній в ній номер телефону та рахунок йому не належать, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки: по –перше, відповідачем не надано доказів, що рахунок 2902986610001 не належить йому, як не надано доказів про відсутність або наявність інших рахунків у банку; по - друге, видаткова накладна засвідчена печаткою відповідача, по - третє, не зазначення у видатковій накладній відомостей про місцезнаходження отримувача, його паспортних даних та номера телефону не є обов’язковим для такого виду документу як видаткова накладна.
Стосовно зазначення в графі «умови продажу»попередня оплата, то колегія суддів зазначає, що не здійснення попередньої оплати не звільняє відповідача від обов’язку оплатити кошти за отриманий товар в повному обсязі відповідно до вимог ст. 692 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, відповідачем не надано жодного доказу якими було б спростовано зворотне. Крім того, з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату боргу, відповідач не був позбавлений права звернутися до правоохоронних органів з приводу підробки підпису на документах.
Клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи колегія суддів відхиляє як необґрунтоване з урахуванням викладеного.
Крім основного боргу позивач за позовом просить стягнути 3% річних в сумі 147, 63 грн. за період з 08.05.2010 р. по 02.06.2010 р., які господарським судом задоволено, та з висновком якого колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.
Факт прострочення грошового зобов’язання в сумі 69085 грн. підтверджено матеріалами справи, період нарахування 3% річних визначено з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період з 08.05.2010 р. по 02.06.2010 р. в сумі 147, 63 грн. на підставі ст. 625 ЦК України є законною.
Стосовно доводів відповідача щодо порушення господарським судом норм процесуального права, що виражаються у неотриманні відповідачем копії позовної заяви та ухвали суду про порушення провадження у справі, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використанні в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця (а. 18 с.) він знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, саме за такою адресою було направлено позовну заяву та ухвалу від 07.06.2010 р. Надання відповідачем копії аркушів паспарту, як доказ того, що він проживає за іншою адресою ніж як зазначено в позові колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки повідомляти відповідні органи про будь –які зміни місцезнаходження входить в обов’язок самого підприємця. В даному випадку, відповідач не повідомив Виконавчий комітет Бердянської міської ради про зміну адреси. Здійснювати розшук місцезнаходження будь –якої сторони в обов’язок суду не входить. Більш того, за адресою, визначеною у позові відповідачем згідно копії поштового повідомлення 30.04.2010 р. було отримано вимогу про сплату боргу.
Безпідставними є і посилання відповідача щодо неналежного оформлення довіреності від 18.05.2010 р. на представника позивача, з тих підстав, що представником позивача в судовому засіданні було надано належним чином засвідчену довіреність від 18.05.210 р., за якою він уповноважений від імені позивача здійснювати відповідні функції.
З огляду на вказане, рішення господарського суду Запорізької області прийнято з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування –відсутні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 р. по справі №6/165/10 –без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.