Справа № 2-4292/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2010 р.                                                                                  Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі : головуючого  судді -Букіної О.М.

                    при  секретарі       -Дімаковій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» та просила суд стягнути з відповідача 1 759 457, 00 гривень заборгованості, 1 700, 00 гривень державного мита та 120, 00 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 26  липня 2007 року між Приватним підприємством «ГУЛШАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» було укладено договір поставки № 4, відповідно до якого ПП «ГУЛШАН» зобов’язалося поставити та передати у власність відповідача кухонне обладнання, а відповідач у свою чергу зобов’язувався оплатити та прийняти товар.

В забезпечення виконання зобов’язання по вищенаведеному договору між ПП «ГУЛШАН»  та позивачкою 26 липня 2007 року було укладено Договір поруки № 5, відповідно до умов якого позивачка зобов’язалася в повному об’ємі відповідати перед ПП «ГУЛШАН» за виконання зобов’язань ТОВ «ЛІМАР» за договором поставки № 4 від 26 липня 2007 року.

Посилається на ту обставину, що 20 серпня 2007 року ПП «ГУЛШАН» поставило обладнання відповідачу відповідно до умов договору поставки № 4 від 26 липня 2007 року на загальну суму 1 759 457, 00 гривень.

Між тим, відповідач умов договору поставки не виконав, у зв’язку з чим 28 серпня 2007 року ПП «ГУЛШАН» було направлено на адресу відповідача претензію, у якій вказувалося про наявність заборгованості у розмірі 1 759 457, 00 гривень та необхідність її погашення.

Зазначає, що 01 вересня 2007 року ПП «ГУЛШАН» не отримавши погашення боргу від відповідача, направило претензію позивачці з вимогою здійснити сплату даної заборгованості, на підставі якої 04 жовтня 2007 року позивачка на підставі договору поруки № 4 від 26 липня 2007 року сплатила на користь ПП «ГУЛШАН» грошові кошти у розмірі 1 759 457, 00 гривень.

Враховуючи вищенаведене вважає, що у зв’язку зі сплатою грошових коштів в якості поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР», остання має право на зворотну вимогу до відповідача для стягнення заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та  проти задоволення позову не заперечував, проте посилався на відсутність грошових коштів на погашення заборгованості перед позивакою.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26  липня 2007 року між Приватним підприємством «ГУЛШАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» було укладено договір поставки № 4, відповідно до якого ПП «ГУЛШАН» зобов’язалося поставити та передати у власність відповідача кухонне обладнання, а відповідач у свою чергу зобов’язувався оплатити та прийняти товар (а.с.4-5).

Судом встановлено, що  ПП «ГУЛШАН»  виконало умови договору та   20 серпня 2007 року поставило обладнання відповідачу відповідно до умов договору поставки № 4 від 26 липня 2007 року на загальну суму 1 759 457, 00 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 20 серпня 2007 року (а.с.7).

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки оплата за поставлений повар повинна була здійснюватися протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі на підставі виставленого рахунку.

Судом встановлено, що 20 серпня 2007 року ПП «ГУЛШАН» виставило відповідачеві рахунок № 01 за яким останній зобов’язаний був оплатити поставлений товар до 24 серпня 2007 року, що також не заперечувалося відповідачем (а.с.8).  

Встановлено та сторонами не заперечувалося, що у визначений строк Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» зобов’язання за договором поставики виконано не було та кошти за поставлений товар сплачено не було.

У судовому засіданні встановлено, що 28 серпня 2007 року ПП «ГУЛШАН» було направлено на адресу відповідача претензію, у якій вказувалося про наявність заборгованості у розмірі 1 759 457, 00 гривень та необхідність її погашення, яка була залишена без задоволення (а.с.9)

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язання по вищенаведеному договору між ПП «ГУЛШАН» та позивачкою 26 липня 2007 року було укладено Договір поруки № 5, відповідно до умов якого позивачка зобов’язалася в повному об’ємі відповідати перед ПП «ГУЛШАН» за виконання зобов’язань ТОВ «ЛІМАР» за договором поставки № 4 від 26 липня 2007 року (а.с.6).

01 вересня 2007 року ПП «ГУЛШАН» не отримавши погашення боргу від відповідача, направило претензію позивачці з вимогою здійснити сплату даної заборгованості, відповідно до договору поруки №4 від 04.10.2007 року.

На виконання взятих на себе зобов’язань,  позивачка  сплатила на користь ПП «ГУЛШАН» грошові кошти у розмірі 1 759 457, 00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибутково касового ордеру (а.с.10-11).

Таким чином, позивачка виконала зобов’язання відповідача перед ПП «ГУЛШАН» в повному обсязі.

Згідно положень ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідач перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі.

Відповідно з п.1, п.2 ст. 554 ЦК України у разі порушення Боржником зобов'язання забезпеченого порукою, Боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні Боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно положень ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачкою було виконано зобов’язання за відповідача, відповідно до умов Договору поставки № 4 від 26 липня 2007 року, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_1 перейшли всі права кредитора за даним договором.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» на користь ОСОБА_1 кошти в у розмірі 1 759 457, 00 гривень.    

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено  рішення , суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі  1 700, 00 грн. та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120, 00 грн., а всього 1 820, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 543, 544, 553-557, 629 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» про стягнення заборгованості в порядку регресу-   задовольнити.

Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМАР» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 1 759 457, 00 гривень, державне мито у розмірі 1 700, 00 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 гривень, а всього 1 761 277, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів  з моменту проголошення рішення.

Суддя: