№1-324/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 липня 2010 року                             м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

       головуючого             Поліщука М.Г.

       при секретарі             Щудлак Л.В.

       з участю прокурора         Супрунова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сумгаїт Республіки Азербайжан, українця  та громадянина України, з середньою освітою, військовозобов’язаного, розвідного, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні  злочину, передбаченого ст.164ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

           Згідно рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 квітня  2007 року  підсудний ОСОБА_1 зобов’язаний щомісячно сплачувати на користь колишньої дружини ОСОБА_2  аліменти в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3.

          Однак, підсудний ОСОБА_1 допустив умисне та злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 і на протязі з 01 серпня 2009 року по 1 квітня 2010 року їх колишній дружині ОСОБА_2 не перераховував, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, в результаті чого утворилась заборгованість на загальну суму 3104 грн. 57 коп.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в вчиненні даного злочину визнав повністю і підтвердив те, що дійсно  з серпня 2009  року по 1 квітня 2010   року не сплачував колишній дружині аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки, пояснивши це скрутним матеріальним становищем.  

          Крім повного визнання підсудним   своєї вини у вчиненні даного злочину, його винність в цьому також підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.            

          Так, з копії виконавчого листа   (а.с.9)  видно те, що підсудний ОСОБА_1 згідно рішення суду  від 11.04.07 року зобов’язаний щомісячно сплачувати потерпілій ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.  

           Із подання державного виконавця (а.с.8) видно те, що підсудний ОСОБА_1 дійсно ухиляється від сплати цих аліментів.

           Згідно довідки-розрахунку (а.с.12), розмір заборгованості   по аліментам підсудного перед потерпілою     станом на 1.04.10 року становить 3104 грн. 57 коп.

           Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1  в умисному злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітньої доньки на користь потерпілої ОСОБА_2 і ці його умисні дії кваліфікує за ст.164 ч.1 КК України.

           Обираючи підсудному вид та міру покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного  ним  злочину, особи самого підсудного та обставини, що пом’якшують та обтяжують його відповідальність.

           Так, обтяжуючих відповідальність підсудного обставин  судом не встановлено.

           В якості пом’якшуючої його відповідальність обставини суд визнає те, що в судовому засіданні він щиро розкаявся у скоєному та сприяв органу досудового слідства та суду в встановленні істини по справі.

           Крім того, обираючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд також враховує і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується, скоєний ним злочин не відноситься до категорії тяжких і тяжких наслідків по справі від його дій не настало, в зв’язку з чим приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції його від суспільства.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

             Визнати ОСОБА_1  винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.164ч.1 КК України, та обрати йому за цим Законом міру покарання  у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

             На підставі ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування обраної йому міри покарання, якщо на протязі 2 (двох) років  іспитового строку він не вчинить нового злочину,  та  буде періодично   з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, та без згоди цих органів не буде виїжджати на постійне місце проживання за межі України.

            Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у відношенні    засудженого ОСОБА_1 залишити попередню – підписку про невиїзд.

            Вирок може бути оскаржений до   апеляційного суду Житомирської області  через Корольовський районний суд м.Житомира на протязі 15 діб  починаючи з моменту його проголошення.

Суддя                                       М.Г.Поліщук