Справа № 1-39/2009р.

ВИРОК

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

03 березня 2009 року     Оболонський районний суд міста Києва

в складі головуючого - судді     Прудніка О.А.

при секретарі     Зозулинській Ю.Л.

з участю прокурора     ЗаслоцькоїТ.В.

захисника     ОСОБА_1

потерпілої     ОСОБА_2

представника потерпілої     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України,   не   працюючого,   зареєстрованого   за   адресою:   АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, -

УСТАНОВИВ:

17.10.2008 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки "Пежо 309", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись від вул. М.Залки, по пр-ту Г.Сталінграда, 4, в напрямку пр-ту Московського, в м. Києві, грубо порушив п.18.1 ПДР України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинив транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо по ходу руху автомобіля марки «Пежо 309», внаслідок чого заподіяв потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №І975/Е від 01.12.2008 року, на момент звернення -17.10.2008 року за медичною допомогою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, у неї мало місце наступне заподіяне тілесне ушкодження: - закритий уламковий перелом кісток лівої гомілки (великогомілкової в верхньо-середній третині, малогомілкової в середній третині) зі зміщенням уламків, який відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, свідчать про те, що під час стаціонарного лікування їй був встановлений діагноз «закритий перелом правої малогомілкової кістки», який згідно п.4.13.1 «Правил судово-медичного визначення наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.03.1995 р. не враховувався при визначенні наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як не« підтверджений рентгенологічними даними (відсутність травматичних змін зі сторони правої малогомілкової кістки на представлених рентгенограмах).

Характер та локалізація виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилось від дії тупого предмета, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався з пішоходом).

Під час руху, керуючи автомобілем марки "Пежо 309", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 допустив порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України:

- п.18.1 ПДР України - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

При цьому порушення ОСОБА_4 вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний при судовому слідстві підсудний ОСОБА_4 свою винність у вчиненні інкримінованих йому дій визнав повністю і дав суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному висновку, доповнивши, що він вчинив дії, які йому інкримінують, не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому він кається, просить суворо не карати, врахувати його щире каяття, обіцяючи більш злочинів не вчиняти. При цьому підсудний також зазначив, що 17.10.2008 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, він керував автомобілем марки «Пежо 307», державний номерний знак НОМЕР_1, по проспекту Г.Сталінграда, від вул.М.Залки, в напрямку проспекту Московського, в м.Києві. Власником даного автомобіля є ОСОБА_6, а він керує автомобілем за довіреністю. Дана дорога має три смуги для руху в кожному напрямку. Він рухався зі швидкістю 40-50 км/год, в крайній лівій смузі руху, з увімкненим «ближнім світлом фар, так як йшов дощ, дорожнє покриття було мокрим. В якості пасажира в салоні автомобіля «Пежо 307»перебувала незнайома йому дівчина, яку він підібрав по дорозі. Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по проспекту Героїв Сталінграда, 4, в м.Києві, приблизно за два метри він побачив, що по пішохідному переходу зліва направо відносно його автомобіля переходить дорогу дівчина, яка була в темному одязі та закривалась від дощу парасолею. Всі автомобілі на зустрічній смузі руху, точніше весь лівий ряд стояв. Відразу як побачив дівчину, він загальмував, проте уникнути наїзду не вдалося. Він вдарив її лівою частиною переднього бамперу автомобіля. Після чого зупинився та вийшов з автомобіля. Він підійшов до таксиста, який стояв поруч та вони викликали швидку допомогу і в подальшому працівників ДА1.

Згідно ст.275 КПК України розгляд справи провадився відносно підсудного в межах пред'явленого йому обвинувачення.

На підставі ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи та розміру витрат, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина підсудного у вчиненні вищезазначеного злочину доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст.286 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_4 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу винного та дані, що його характеризують, його відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, його вік, сімейні обставини, стан здоров'я, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався та приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання у виді обмеження волі, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, з застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, при цьому саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання підсудного.

За встановлених обставин, враховуючи положення ст.ст. 22, 1166 ЦК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 стосовно відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на суму 15871 грн. на думку суду підлягають задоволенню в повному обсязі, як такий, що знайшов своє належне підтвердження під час судового слідства і повністю визнаний підсудним. Враховуючи положення ст.ст. 23, 1168 ЦК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 стосовно відшкодування заподіяної моральної шкоди на суму 60000 грн., на думку суду також підлягає задоволенню в повному обсязі, як такий, що знайшов своє належне підтвердження під час судового слідства. Вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з підсудного 4230 гривень витрачених нею на юридичну допомогу також підлягають задоволенню, оскільки вони належним чином підтверджені та визнаються підсудним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 28, 299, 301-1, 323, 324, 328, 330, 331 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки, з застосуванням ст.75 КК України звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на два роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 15871 гривню, в порядку відшкодування заподіяної моральної шкоди 60000 гривень та в порядку відшкодування витрат на юридичну допомогу 4230 гривень, а всього 80101 гривню.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва.