Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 вересня 2010 року.                                               Справа № 2-810/10

            Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:  

            головуючого судді                                Шаповала Г.І.

            при секретарі                                           Кудіній Н.І.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Виробниче об'єднання «Житлово-комунального господарства м. Вільногірська" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами,

У С Т А Н О В И В:

    31.05.2010 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому зазначив, що 20.01.2003 року з відповідачем ОСОБА_1,     яка є власником квартири АДРЕСА_1, був укладений договір  про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

          Відповідно до ст. 151 ЖК України, власники квартир зобов’язані забезпечувати схоронність житла, проводити його поточний і капітальний ремонт, утримувати у порядку прибудинкову територію. Згідно ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків являються співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, і зобов’язані брати участь у загальних витратах з утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку. Такі ж самі положення містяться в роз’ясненні Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України стосовно правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями від 01.03.2006 року.

    Згідно ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, встановлено, що власність зобов’язує, і власник зобов’язаний утримувати належне йому майно.

    Згідно п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” і п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, споживач  зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.2.2.3 договору про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, власник квартир  взяв на себе зобов’язання  оплачувати позивачу надані житлово-комунальні послуги до 10 числа кожного місяця. Статтею 629 ЦК України встановлено обов’язковість договору для виконання сторонами.

    Відповідачі не здійснювали оплату, в результаті чого виникла заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, яка станом на 01.08.2009 року складає загальну суму 1519.62 грн., що виникла внаслідок несплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

     Сума заборгованості з оплати за утримання будинків та прибудинкових територій визначається згідно тарифів, затверджених рішенням Вільногірської міської ради, та встановлюється пропорційно розміру площі квартири., що перебуває у наймі чи у приватній  власності.

     Згідно ст. 156 ЖК України, повнолітні члени сім’ї  власника житлового приміщення зобов’язані приймати участь у витратах на  утримання будинку та прибудинкової території. Таким чином, залучення в якості співвідповідача чоловіка  відповідача – ОСОБА_1  відповідатиме нормам чинного законодавства.

    На підставі викладеного та  ст.ст. 151,156 ЖК України, ст.ст. 319, 322, 629 ЦК України, п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»,  п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572,  ст.ст. 118-120 ЦПК України, позивач прохає стягнути  на його користь в солідарному порядку з відповідачів  заборгованість за житлово-комунальні послуги на загальну суму1519.62 грн.  та судові витрати – 30.00 грн. з оплати інформаційно-технічного забезпечення

    В  судове засідання представник позивача  не з’явився, але позивач надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, де зазначив, що позов підтримує в повному обсязі і згоден, щоб справа розглядалася заочно, за відсутності відповідачів.

    Відповідачі в судове засідання не з’явилися, причину неявки не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не надали, але самі були повідомлені про місце, дату  і час судового засідання належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення повістки. З врахуванням думки представника позивача, яка не заперечувала проти проведення судового розгляду справи за відсутності відповідачів, суд на підставі ст.ст.169, 224  ЦПК України на місці ухвалив –  розгляд справи проводити заочно,  за відсутності відповідачів,  які не з’явилися в судове засідання  без поважних причин.

    Згідно довідки КП «Жилсервіс»  № 984 від 29.04.2010 року, відповідачі зареєстровані за місцем проживання в  квартирі АДРЕСА_1.

    Згідно витягу з особового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім’я  ОСОБА_1,  станом на 01.08.09 року є заборгованість: 1519.62  грн. – з оплати за  утримання будинку та прибудинкової території.

    Згідно рішення Вільногірської міської ради сесії п’ятого скликання № 1497-86/V від 28.12.2009 року, позивач звільнений від сплати судового збору (державного мита) за подачі позовних заяв або заяв про видачу судових наказів про стягнення заборгованості.

    Згідно платіжного доручення № 318 від 26.05.2010 року позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30.00 грн.

    Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із  факту невиконання однією із сторін зобов’язань за законом та за договором  про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого виник борг з оплати спожитих послуг.

    Суд приходить до висновків, що позивач та  відповідачі на підставі актів цивільного законодавства   перебувають в   договірних відносинах з надання  комунальних послуг  та оплати цих послуг.  Позивач свої зобов’язання  виконав,  відповідачі свої зобов’язання з оплати  за спожиті комунальні послуги не виконали, внаслідок чого у відповідачів виник борг перед позивачем, який станом на 01.08.2009 року склав загальну   суму 1519.62  грн.

    Згідно ст. 151 ЖК України, власники квартир зобов’язані забезпечувати схоронність житла, проводити його поточний  і капітальний ремонт, утримувати у порядку прибудинкову територію.

    Згідно ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання,  елементів зовнішнього благоустрою, і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

    Згідно  п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги»,  п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

        Згідно ст.156 ЖК України, повнолітні члени сім’ї  власника житлового приміщення зобов’язані приймати участь у витратах на  утримання будинку та прибудинкової території. Спори між власником та членами його сім’ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

            Згідно  ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням  другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

    Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

    Згідно ст.ст.11,626 ЦК України  цивільні права та обов’язки  можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства, а також виникають із договору, в силу зобов’язання  одна сторона (боржник) зобов’язана  вчинити на користь другої особи (кредитора) визначені дії, а кредитор має право вимагати  від боржника виконання його зобов’язання.

    Згідно ст.526 ЦК України  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

    Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Згідно ст.617 ЦК України, 1. Особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається   випадком,   зокрема,    недодержання    своїх обов'язків  контрагентом  боржника,  відсутність на ринку товарів, потрібних  для  виконання  зобов'язання,  відсутність  у  боржника необхідних коштів.

     Згідно ст. 614 ЦК України, 1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. 2. Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила зобов'язання. 3. Правочин,     яким скасовується     чи     обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

    Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

    Згідно ст. 224 ЦПК України, 1. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

    Приймаючи до уваги, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, не суперечать фактичним обставинам справи,  суд приходить до висновку про задоволення позову  в повному обсязі та   про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача понесених  судових витрат  в виді оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи  в сумі 30.00 грн.,  та про стягнення на користь держави  судового збору (державного мита) в сумі 51.00 грн.,  згідно ст. 88 ЦПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88,209 ч.3, 212-215,218,222-233, 294 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

    Позов  задовольнити в повному обсязі.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,   що мешкають за  адресою: АДРЕСА_1, Дніпропетровської області,  (інші дані відсутні), - на  користь  Комунального підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська",  юридична адреса: м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, буд. № 53, банківські реквізити: розрахунковий рахунок  № 26007123085061 ДГРУ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ОКПО 20240048  – 1549,62  грн. (одну тисячу п’ятсот сорок дев’ять гривень 62 копійки) , із яких:  1519.62 грн. -  заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг,  30.00 грн. - в рахунок відшкодування  оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2   в дохід держави судові витрати в виді судового збору ( державне мито) – 51.00 грн.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідачі не з’явилися  в судове засідання та не повідомили про причини неявки з поважних причин і докази, на які вони посилаються, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

    Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення протягом трьох днів з часу його проголошення  надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення  відповідачам.

    Головуючий суддя                                           Шаповал Г.І.