Справа 2-1059/10р.

РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     КОПІЯ

 08 вересня 2010 року                                  Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, в складі:

головуючого судді                 Реви О.І.

при секретарі                         Хоменко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі про визнання дій незаконними, стягнення державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,—

    ВСТАНОВИВ:    

Позивач 19.08.10 р. звернулася з позовом до суду і просить визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену соціальну допомогу як дитині війни за період з 09.07.07 по 31.12.07 рр. та з 22.05.08 р. по 01.08.10 р., а в подальшому щомісяця на весь період чинності цього закону виплачувати такий вид допомоги

У судовому засіданні позов підтримано, додаткових доказів чи пояснень, що не зазначені у змісті позовної заяви не наведено.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направив письмове заперечення на позов, посилаючись на його безпідставність. Також зазначив про необхідність застосування строку позовної давності до позовної вимоги, відсутність правової підстави для задоволення позовної вимоги та правомірність своїх дій.

Суд, дослідивши докази по даній справі, дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та про необхідність задоволення його вимог частково з таких підстав.

Наявність порушеного відповідачем права позивача як дитини війни підтверджується такими чинниками. Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги визначаються Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до нормативного визначення поняття «дитина війни», що викладене у ст. 1 цього Закону, позивач відноситься до такої категорії громадян України. Перебуває на обліку у відповідача, отримує надбавку до пенсії як дитина війни, визначену постановою КМУ від 28.05.08 р. за №530.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, що полягає у підвищенні отримуваних дитиною війни належних їй пенсійних сум на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначена норма була скоригована (змінена) законодавцем на 2006-2008 роки.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 р. №6-рп/2007 та від 22.08.08 р. №10-рп закони, якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними. Відповідно до положень ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою КМ України від 28.05.08 р. №530 встановлені конкретні розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина та основи соціального захисту.

Виходячи з цього суд прийшов до однозначного висновку про пріоритетність застосування саме закону, а не урядового нормативно-правового акту. Тому, при визначенні позивачу розміру допомоги відповідачу слід керуватися вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяла в редакції закону станом на 20.12.05 р. і за яким дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір такої пенсії визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір такої пенсії не існує.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням дотримання принципу законності та обґрунтованості прийняття судового рішення, визнання державою пріоритету приватного інтересу над інтересом публічним (державним), суд не може взяти до уваги та покласти в основу обґрунтування судового рішення положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яке визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Наявність такої норми за відсутності іншої, що регулює розмір мінімальної пенсії за віком, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги.  Держава має виконувати взяті на себе зобов’язання, а не усуватися від їх виконання,

Тому, суд вважає, що нарахування та виплата відповідачем допомоги позивачу  у розмірі, що не відповідає розміру, зазначеному у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправним.

З метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну грошову допомогу  як дитині війни, починаючи з 09.07.07 р. по 31.12.07 р та за період з 22.05.08 р. по день постановлення цього рішення, з урахуванням змісту Рішень Конституційного Суду України від 09.07.07 р. №6-рп/2007 та від 22.08.08 р. №10-рп.

Вимога про задоволення позову з 01.08.10 р. та зобов’язання в подальшому виконувати вимогу ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути задоволена, оскільки судом поновлюються порушені права і не вирішується питання про захист такого права на майбутнє.

Таким чином, вимога задовольняється частково з огляду на період дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судові витрати слід стягнути із відповідача.

На підставі викладеного вище, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно ст.ст. 10,60,88, 212-215, 226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі щодо не нарахування в повному обсязі та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 08 вересня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 08 вересня 2010 року  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути із Управління Пенсійного фонду України у Переяславі-Хмельницькому районі Київської області на користь ОСОБА_1 37 грн. 00 коп. судових витрат.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)