Справа № 2-а-1781/10/0108

ПОСТАНОВА

Іменем      України

22 вересня 2010 року  17 година 15 хвилин                                                                     м. Керч

Керченський міський суд АРК  у складі:

Головуючого судді – Захарової К.П.

          при секретарі  -Прокопець М.А.  

                                за участю:                  позивача – ОСОБА_1

                                                першого відповідача –  Стребикіна С.А.

                          представника другого відповідача – Подлесних Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника відділу за благоустроєм Стребикину С.А.  та адміністративної комісії при виконкомі Керченської міської ради про визнання незаконною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання  незаконною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 1762 від 08.07.2010 року. Позивач вважає її незаконною з тих відстав, що вона заселилась до будинку  по АДРЕСА_1 за життя його власника  ОСОБА_5, вела з ним спільне господарство та доглядала його. Після його смерті проживає у його будинку вже 15 років, сплачує комунальні послуги. Таким чином, позивач вважає що  фактично прийняла спадок.

Позивач у судовому засіданні  підтримала свої позовні вимоги.

Перший відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, тому, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності № 1762 від 08.07.2010 року  була винесена адміністративною комісією при виконкомі Керченської міської ради, тому вважає себе неналежним відповідачем.

Представник другого відповідача, адміністративної комісії при виконкомі Керченської міської  ради проти позову заперечував, вказав на те що постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена правомірно оскільки, під час проведення перевірки працівниками відділу контролю за благоустроєм було встановлено, що позивач не має правових підстав для проживання у АДРЕСА_1.

Заслухавши пояснення позивача, першого відповідача, представника другого відповідача - адміністративної комісії при Керченської міської ради, допитавши свідків  та   дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню  з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні та слідує з матеріалів справи, 01.06.2010 року начальником відділу по контрою за благоустроєм  Стребикіним С.А.  відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення № 436, а саме про те що, вона самовільно  без права власності на будинок АДРЕСА_1 проживає у ньому без згоди власника (а.с. 6) Постановою від  08.07.2010 року  позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 151 КУпроАП за самоуправне зайняття жилого приміщення. У постанові про притягнення до адміністративної відповідальності обставини правопорушення вказані, як самовільно без дозволу власника дома АДРЕСА_1 та без права власності проживає у ньому (а.с. 5).

Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, він був присутній при проведенні перевірки  співробітниками відділу контролю за благоустроєм домоволодіння АДРЕСА_1 01.07.2010 року. Перевірка проводилася з метою виявлення наявності у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на домоволодіння, яке перевіряється, однак позивачем вказаних документів надано не було.

Суд не може погодитися з доводами представника другого відповідача стосовно того, що позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 151 КУпроАП за самоправне зайняття жилого приміщення, оскільки  у ОСОБА_1 на момент проведення перевірки були відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння. На думку суду факт проживання у домоволодінні без правовстановлюючих документів не утворює складу правопорушення передбаченого ст. 151 КУпроАП, тому, що у даному випадку підлягає доказуванню саме факт самоуправного зайняття житлового приміщення, а не факт проживання у ньому.

 Докази представника другого відповідача, надані у обґрунтування факту проживання позивачем у будинку АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів не можуть бути прийняти судом, та покладні у основу постанови, тому що вони не відносяться до предмету доказування у вказаній справі.

З показань свідка ОСОБА_7  даних у судовому засіданні.,  з 1974 по 1999 рік він працював у правоохоронних органах, під час вказаної роботи, він не однократно навідувався у будинок АДРЕСА_1. Орієнтовно з 1990 року у вказаному домоволодінні  почала проживати ОСОБА_1. Вона заселилася туди разом зі своєю донькою за життя ОСОБА_5, доглядала цього похилого  чоловіка, а потім як він міг судити проживала з ним у цивільному шлюбі . Після того, як ОСОБА_5 помер ОСОБА_1 у вказаному будинку проживала з ОСОБА_8, як йому відомо через деякий час вони розлучились. Свідок пояснив, що під час роботи у правоохоронних органах він не перевіряв чи прописана була позивач у домової книзі вказаного домоволодіння.

 Свідок  ОСОБА_9 показала у судовому засіданні., вона,   десь у 1999 році заселилася до будинку по АДРЕСА_2 у той час ОСОБА_10 жила у вказаному будинку з ОСОБА_8, вона вважала їх подружжям.

З пояснень свідка ОСОБА_11 даних  у судовому засіданні слідує, що вона є сестрою позивача та десь у 1990 році ОСОБА_1 повідомила неї, що збирається виходити заміж та тому переїжджає   до  ОСОБА_5Свідок вважає, що її сестра та ОСОБА_5 жили однією родиною як чоловік та дружина у цивільному шлюбі.

Також свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що  у дитинстві товаришувала з донькою позивача. Від якої неї стало відомо, що її мати ОСОБА_13 та ОСОБА_5 живуть у будинку АДРЕСА_1, при цьому донька ОСОБА_1 – ОСОБА_11 у розмовах називала ОСОБА_5 батьком.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що  діях позивача ОСОБА_1 не містіться складу правопорушення передбаченого ст. 151 КУпроАП, оскільки нею не було порушено встановленого законом порядку вселення у житлове приміщення, тому що,  на заселення у вказане домоволодіння була надана згода власника будинку ОСОБА_5   Цей факт підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, яки не суперечать один одному та іншим матеріалам справи, тому суд кладе їх у основу постанови у справі. Ч. 1-2 ст.  319.  ЦК України  встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Першим відповідачем та представником другого відповідача у судовому засіданні не було доведено правомірності постанови, стосовно, якої було подано адміністративний позов.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 159-163, 171-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

         Позовні вимоги ОСОБА_10 до адміністративної комісії при виконкомі Керченської міської ради  – задовольнити частково.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності  № 1762 від 08.07.2010 року – скасувати.

У позовних вимогах ОСОБА_10 до Начальника відділу по контролю за благоустроєм Стребикіну Сергію Анатолійовичу – відмовити у повному обсязі.

      Постанова набирає законної сили з моменту проголошення  є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28.09.2010 року

Суддя                                                                              Захарова  К.П.