Справа № 2-2594

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  про  визнання  недійсними свідоцтв про право на спадкування, договорів купівлі-продажу та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом , в якому після уточнення у судовому засіданні просить суд:

-   визнати  недійсним свідоцтво про право на спадкування від 19 серпня 2008 року на квартиру №АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_8;

-   визнати недійсним свідоцтво про право на спадкування від 19 серпня 2008 року на квартиру №АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_8;

-   визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_9 від 27 серпня 2008 року, реєстровий номер 5429;

-    визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_9 від 27 серпня 2008 року, реєстровий номер 5428;

-   визнати за нею право власності на ? частку квартири №АДРЕСА_1 та право власності на ? частку квартири №АДРЕСА_1 .

Вимоги мотивує тим, що  вищевказані оскаржувані  свідоцтва отримані та договори укладені  з вини Першої Ялтинської державної нотаріальної з порушенням законодавства та порушують її право на подружню частку у спільній сумісній власності, без врахування якої її сином було успадковане все майно після смерті її колишнього  чоловіка, й яким він потім розпорядився, не маючи на це права.

Представник позивачки  в судовому засіданні  позов підтримала.

Представник відповідача Першої Ялтинської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився,  надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. У попередньому судовому засіданні проти позов заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.  

    Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні  проти позову заперечував, пояснивши, що ОСОБА_3 з відома своєї матері (позивачки по справі) отримав, а потім розпорядився спадщиною, ці  договори були укладені у повній відповідності до діючого законодавства. Всі договори були укладені у присутності матері ОСОБА_3 – позивача по справі, а отже їй було про них відомо. Крім того, зазначає, що він вже розпорядився цим майном, й не є на цей час його власником.

3-ті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені  позову необхідно відмовити   по наступних підставах:

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

    У силу ч. 1 ст. 1220 ЦК України, - спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

    Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України, - спадкоємці  за законом одержують  право на спадкування почергово.

    Статтею 1261 ЦК України  передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені  після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

    В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно до ч.1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах

Згідно до ст. 1301 Цивільного Кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

У відповідності до  ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

В силу ч.2 і ч.3 ст. 203 ЦПК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідній обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ст. 216 Цивільного Кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судом встановлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер  ОСОБА_10 у віці 66 років (а.с. 21).

    Після його смерті залишилося спадкове майно, зокрема і  квартири №1 і №АДРЕСА_1, яке належало йому на підставі договорів купівлі-продажу від  08 вересня 1999 року та 22 листопада 1999 року (а.с. 71,74).

    Як вбачається з наданої суду спадкової справи № 994 за 2008 рік  19 серпня 2008 року державним  нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_8  було видано свідоцтво про право на спадщину  за законом  на ім’я  ОСОБА_3 після смерті  його батька ОСОБА_10,  зареєстроване в реєстрі за №. 2-3399  на  квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 82) та свідоцтво про право на спадщину  за законом  на ім’я  ОСОБА_3 після смерті  його батька ОСОБА_10,  зареєстроване в реєстрі за №. 2-3400  на  квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 84)

27 серпня 2008 року ОСОБА_3 розпорядився отриманим спадковим майном квартирами  №АДРЕСА_1 та продав її відповідно до договорів купівлі-продажу за №5428 та №5429 ОСОБА_4 (а.с. 11-12, 15-16)

У теперішній час на ? частку кожної з зазначених квартир, як на подружню частку у спільній сумісній власності  претендує колишня дружина померлого ОСОБА_1  (позивач по справі), що підтверджується свідоцтвом про  укладення шлюбу 30 травня 1967 року(а.с.19) та  свідоцтвом про розірвання шлюбу, згідно якого шлюб між ними  був припинений 19 лютого 2007 року. (а.с. 20).

З цього часу, за життя ОСОБА_11, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ні до нього, а ні до суду за виділом подружньої частки майна ОСОБА_1 не зверталась. Після смерті ОСОБА_10 й по цей час до нотаріальної контори з цього ж питання вона також не зверталась, що нею не заперечується, та підтверджується матеріалами вище зазначеної спадкової справи №994 за 2008 рік.  

Крім того, коли її син звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька – він вказав у своєї заяві, що інших спадкоємців чи осіб, які претендують на спадщину не має. (а.с. 38).

Ці ж обставини підтвердила допитана у якості свідка нотаріус ОСОБА_8, яка також пояснила, що за оформленням права власності на спірні квартири звертався ОСОБА_3, якій приходив разом зі своєю матір’ю, а пізніше приходив ОСОБА_4, в якого від ОСОБА_3 була генеральна довіреність на ведення його справ.

Ця довіреність від 31 липня 2008 року долучена до матеріалів справи (а.с.147).

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він представляв інтереси ОСОБА_3 в судах, в яких слухались спори за позовами гр.. ОСОБА_12, яка мала намір встановити юридичний факт проживання однією родиною з померлим та претендувала на спірне майно, як спадкоємиця 4-ї черги. 23 липня 2010 року рішенням суду їй було відмовлено. В період слухання цих спорів ОСОБА_3 вирішив продати йому обидві спірні квартири.

Таким чином, суд оцінивши всі докази приходить до висновку, що спірні правочини укладені добровільно, оформлені у відповідності до вимог закону. Позивач знала про укладення правочинів, ніяких прав на це майно вона до цього не заявила,  ні в нотаріальну контору,   ні своєму сину, а ні в судовому порядку.

У цей час син – відповідач по справі з вимогами матері згоден, але ж він міг добровільно відшкодувати матері вартість її частки спірного спадкового майна, на яке він отримав свідоцтво. Але ж він цього не зробив, пояснивши суду, що він не отримав грошей за квартири від ОСОБА_4

Суд також вважає, що відповідач нотаріальна контора м. Ялта не порушувала Закон при оформленні спадщини на сина ОСОБА_3, тому відсутні підстави для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину.

Позивач спадкоємицею померлого колишнього чоловіка не являлась, свої вимоги на подружню частку не заявляла. Син також ці обставини до нотаріальної контори не повідомив. Тому перша Ялтинська державна нотаріальна контора діяла відповідно до Закону.

У цей час суд вважає, що позивач пропустила строк позовної давнини для виділу подружньої частки в спадковому майні у судовому порядку.

В силу ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлено тривалістю у три роки.

Позивач звернулась до суду з позовом у травні 2010 року. Шлюб між ОСОБА_10 і нею був розірваний рішенням мирового судді судової ділянки №40 району «Зябліково» ЮАО м. Москви від 20 грудня 2006 року і 06 березня 2007 року було видано свідоцтво про розірвання шлюбу.   С цього часу в позивача було право на розділ сумісно нажитого майна та виділ своєї частки. І оскільки син, як єдиний спадкоємець не заперечував, вони могли вирішити це питання добровільно.

Син же ОСОБА_3 – відповідач по справі, навпаки, одразу ж після отримання свідоцтва про право власності (19 серпня 2008 року) – 27 серпня 2008 року продав обидві квартири відповідачу ОСОБА_4

Проаналізувавши докази, суд вважає, що ніяких правових підстав для визнання цих правочинів недійсними не мається.

Довод відповідача ОСОБА_3 про те, що він не отримав грошей при оформленні купівлі-продажу від ОСОБА_4 ні  чим  не підтверджується. ОСОБА_4 ці обставини не підтверджує. Крім того, сам ОСОБА_3 за цих підстав позов до суду не пред’являв.

У зв’язку з тим, що вимоги позивача в частині визнання свідоцтва про право власності і договорів купівлі-продажу від її сина – не підлягають задоволенню, то й не має підстав для визнання наступних правочинів відповідача ОСОБА_4 із 3-ми особами по справі   ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 недійсними в суду не має.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 203, 215, 216, 256, 257, 1217, 1220, 1226, 1258, 1261, 1301 ЦК України, ст. 60 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1  про визнання  недійсним свідоцтва про право на спадкування від 19 серпня 2008 року на квартиру №АДРЕСА_1, посвідченого державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_8; про визнання недійсним свідоцтва про право на спадкування від 19 серпня 2008 року на квартиру №АДРЕСА_1, посвідченого державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_8; про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_9 від 27 серпня 2008 року, реєстровий номер 5429; про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_9 від 27 серпня 2008 року, реєстровий номер 5428; про визнання за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири №АДРЕСА_1 та про визнання за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири №АДРЕСА_1 – відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ