УХВАЛА

Іменем  України

„ 4 " квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді                       Головчук С.В.

суддів:                                              Павицької Т.М.,

Миніч Т. І.,

при секретарі судового

засідання                                         Прищепа О.А.,

з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі  суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 21 лютого 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1до Міжрегіональної Академії управління персоналом, Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом про визнання незаконним наказу про оплату праці, стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

встановив:

У вересні 2005 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом. В подальшому позивач свої вимоги уточнив. Просив визнати недійсним наказ № 61/1-3 від 13 квітня 2004 року в частині примітки, стягнути на його користь з Міжрегіональної Академії управління персоналом 3975 грн.72 коп. вихідної допомоги, 442 грн.56 коп. заборгованості по заробітній платі та 13252 грн.50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому зазначав, що з 1 вересня 2000 року працював в Житомирському інституті Міжрегіональної Академії управління персоналом на посаді викладача правознавчих  дисциплін. В квітні 2005 року йому випадково стало відомо, що наказом директора Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом встановлена оплата індивідуальних консультацій у розмірі 50% від встановлених тарифів, що, на його думку, суперечить наказам Міністерства освіти і науки України та ст. 97 КЗпП. Оскільки відповідач не ознайомив його із вказаним наказом, він був позбавлений можливості оскаржити його у встановлені законом строки. Заборгованість по оплаті за індивідуальні консультації становить 442 грн.56 коп. Позивач також вважає, що в зв"язку із непроведениям з ним повного

Справа № 22ц/796                            Головуючий у суді 1 -ї інстанції Бучик А.Ю.

Категорія 39                                       Суддя-доповідач Миніч Т.І.                                              

розрахунку при звільненні відповідач має оплатити йому середній заробіток за весь час затримки. Позивач також посилався на те, що з 20 липня 2005 року він звільнився з роботи за власним бажанням в зв"язку з порушенням відповідачем законодавства про працю. Тому вважає, що відповідач має виплатити йому вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 21 лютого 2007 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Міжрегіональної Академії управління персоналом, Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом про визнання незаконним наказу про оплату праці, стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за безпідставністю вимог.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1порушує питання про скасування вказаного рішення з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на те, що судом порушені • норми матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що судом не було проведено попереднє судове, засідання по даній справі, суд не звернув уваги на докази, які свідчать про його звільнення в зв"язку з порушенням відповідачем законодавства про працю. На думку апелянта, суд неповно встановив обставини справи щодо його вимог про недійсність наказу № 61/1-3 від 13 квітня 2004 року та зібраним доказам дав неправильну оцінку.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1з 1 вересня 2000 року працював на посаді викладача кафедри правознавчих дисциплін Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом. Зазначений інститут є структурним підрозділом МАУП без права юридичної особи. Тому він не може бути відповідачем в справі.

Наказом директора Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом № 61/1-3 від 13 квітня 2004 року був визначений порядок планування і розподілу педагогічного навантаження та оплату праці науково-педагогічних працівників зазначеного учбового закладу (а.с.101-103). Приміткою до цього наказу встановлена оплата індивідуальних консультацій у розмірі 50% від визначеної погодинної оплати.

Згідно з п.3.4 Положення про Житомирський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом умови оплати праці співробітникам інституту встановлює його директор (а.с.175). Зазначені положення відповідають змісту наказу президента МАУП № 43-о від 26.03.1999 року про розмежування територіальної чинності наказів та розпоряджень (а.с.167).

Тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскаржуваний наказ і зокрема, примітка до нього-, видані директором інституту відповідно до наданих йому повноважень. Підстави для скасування цього наказу відсутні.

Правильними також є висновки суду першої інстанції щодо заявлених позивачем вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 КЗпП при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст.38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Зміст наказу про звільнення позивача, який останнім не оскаржений і є чинним, не свідчить про те, що він звільнений саме із зазначених підстав (а.с.11). Тому судом обгрунтовано визнана правильною відмова відповідача у виплаті позивачеві вихідної допомоги.

Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є похідною від зазначених вище вимог і з наведених вище підстав задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про непроведения попереднього судового засідання по даній справі спростовуються протоколом судового засідання від 16 травня 2006 року (а.с.53).

За наведених обставин суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.209,307,308,313-315

ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 21 лютого 2007

року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду

України протягом двох місяців з дня її проголошення.