ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" березня 2010 р.Справа № 17/155-09-5248
За позовом: ОСОБА_1
до відповідачів: 1. ОСОБА_2;
2. ОСОБА_3;
про зменшення розміру частки учасника товариства у Статутному фонді
Суддя Зуєва Л.Є.
П р е д с т а в н и к и :
від позивача: ОСОБА_1 –на підставі паспорту;
ОСОБА_4 –на підставі довіреності;
від відповідачів: 1. ОСОБА_2 –на підставі паспорту КЕ 359418 від 14.08.1996р.
2. не з’явися.
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зменшити розмір частки у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Адоніс-2” гр. ОСОБА_2.
Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання з’явився, надав письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Відповідач, Дхамвір Сінгх, в судові засідання призначені по справі не з’явився, хоча на його адресу зазначену позивачем у позові направлялися ухвали з зазначенням в них дати часу та місця проведення судових засідань, відзив на позов не надав, внаслідок чого справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку, ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Адоніс-2” зареєстровано рішенням виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів №1716 від 06.11.1992р.
13 листопада 2003 року внесені зміни до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Адоніс-2”, а саме: Учасниками товариства із розмірами у частках у Статутному фонді стали:
1. ОСОБА_2 - 46,7% Статутного фонду;
2. ОСОБА_5 (після одруження –ОСОБА_1.) - 50,0%
Статутного фонду;
3. ОСОБА_6 - 3,3 % Статутного фонду.
На загальних зборах Товариства було прийнято рішення про переуступку корпоративних прав інших учасників товариства, у зв'язку з тим, що було необхідно здійснити виплату вартості нежилого приміщення першого поверху, що складає 2/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу №133 нежилого приміщення від 09.09.2003р., укладеним із Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Власником інших 23/25 частин домоволодіння у АДРЕСА_1 був громадянин ОСОБА_3, на підставі договорів купівлі-продажу від 21.02.2004р. реєстр №6-301 від 27.12.2003р. реєстр № 17235.
Згодом, гр. ОСОБА_3 було прийнято рішення щодо реконструкції об'єктів нерухомості, які йому належали на праві власності. З метою проведення реконструкції був виготовлений проект реконструкції квартири, який було надано відповідачу ОСОБА_2 для узгодження проекту реконструкції квартири № 1 та № 19 під промтоварний магазин, із влаштуванням мансардного поверху житлового будинку АДРЕСА_2 для узгодження ТОВ ПКФ „Адоніс-2”, яким саме і було передбачено знесення приміщень, які належать ТОВ ПКФ „Адоніс-2”.
Відповідач - ОСОБА_2 будучи директором товариства, прийняв одноособово рішення щодо позитивного узгодження вищевказаного проекту реконструкції, котрим передбачалося знесення старих, аварійно-небезпечних об'єктів нерухомості, у тому числі і приміщення, яке належало на праві колективної власності ТОВ ПКФ „Адоніс-2”.
В 2004 році гр. ОСОБА_3, отримавши позитивне узгодження від гр. ОСОБА_2 щодо проекту реконструкції квартир №№ АДРЕСА_3 здійснив знесення нежитлового приміщення, що належало ТОВ ПКФ „Адоніс-2”.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 будучи директором ТОВ ПКФ „Адоніс-2” порушив його права як співзасновника Товариства так і як співвласника знесеного приміщення, внаслідок чого ОСОБА_2 повинен компенсувати завдану своїми діями шкоду, шляхом зменшення розміру частки у Статутньому фонді, яка належить гр. ОСОБА_2
Зазначені обставини спонукали ОСОБА_1 звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№7897 від 13.10.2009р.) про зменшення розміру частки товариства у Статутному фонді.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2009р. порушено провадження у справі №17/155-09-5248 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зменшення розміру частки учасника товариства у Статутному фонді.
У ході розгляду справи у суді, позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (від 03.02.10р.), в якої просить суд зменшити розмір частки у Статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Адоніс-2” гр. ОСОБА_2, що у грошовому виразі складає 55 408 грн.
Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновків, що позовні вимоги ОСОБА_1, з урахуванням наданих уточнень підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що квартири №1 та №19 і нежиле приміщення, яке належить ВКФ „Адоніс-2” знаходилися в окремо стоячому флігелі, під одним дахом і загальними комунікаціями: водо-, тепло- і електрозабезпечення, каналізацією, загальним фундаментом та загальними між квартирними несучими стінами, що підтверджується Звітом про незалежну оцінку нежилого приміщення пл.. 51,5 кв.м., по АДРЕСА_1 виконаних Інститутом експертиз від 11.05.2003р.
Вказані квартири з моменту їх придбання знаходилися у спільній власності гр.ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_3
19.04.2004р. гр. ОСОБА_2 у відповідь на звернення гр. ОСОБА_3 надав згоду на реконструкцію під магазин промтоварів суміжних з приміщеннями ВКФ „Адоніс-2” квартир №1 і №19, з будуванням другого і мансардового поверсі, що підтверджується листом вих.№62 від 19.04.2004р.
Згодом, у 2004 році ОСОБА_3 продав гр. ОСОБА_7 свою долю вищевказаних квартир №1 та №19.
15.01.2005р. гр. ОСОБА_7. на підставі договорів дарування подарував гр.ОСОБА_5 квартиру №АДРЕСА_3.
Внаслідок реконструкції об’єктів нерухомості, яким передбачалося знесення старих, аварійно-небезпечних об’єктів нерухомості, у тому числі і приміщення, яке належало на праві колективної власності ТОВ ПКФ „Адоніс-2”, квартир №1 та №19 за вищевказаною адресою, утворився новий об’єкт нерухомості загальною площею 818,9 кв.м., яке поглинуло приміщення площею 51,5 кв.м., що належали гр. ОСОБА_5 Зазначений факт підтверджується листом КП „ОМБТІ та РОН” від 25.08.2009р. № 7269-04/1321, який наявний в матеріалах справи.
Для вирішення спору, який виник між сторонами по справі, суд вважає необхідним визначити поняття статутного капіталу юридичної особи.
Юридична особа створюється та існує для участі в цивільному обороті, який має переважно майновий характер. Тому майнова, еконо мічна основа організації —це та передумова, яка забезпечує її активну участь у суспільних відносинах. Від того, якими акти вами вона володіє, часто залежить ефективність її діяльності, спроможність досягти тих завдань, які мали на меті засновники, створюючи юридичну особу.
Майно юридичної особи може формуватися за рахунок різних джерел, але основним з них на початкових стадіях існування є внески засновників. Саме вони як ініціатори створення юри дичної особи повинні подбати про забезпечення її необхідним і достатнім, на їх думку, майном. Сукупність внесків заснов ників, призначених для забезпечення діяльності створеної ними юридичної особи, називають статутним капіталом і статутним фондом.
Таким чином статутний фонд - це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріп лений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинне бути передане підприємству у власність (повне господарське відання, оперативне управління), у вигляді внесків.
У відповідності до п. 6.2 Статуту товариства питання щодо використання майна товариства відноситься до компетенції загальних зборів засновників Товариства.
13 листопада 2003 року внесені зміни до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Адоніс-2”, а саме: Учасниками товариства із розмірами у частках у Статутному фонді стали:
ОСОБА_2 - 46,7% Статутного фонду;
ОСОБА_5 (після одруження –ОСОБА_1.) - 50,0%
Статутного фонду;
ОСОБА_6 - 3,3 % Статутного фонду.
На загальних зборах Товариства було прийнято рішення про переуступку корпоративних прав інших учасників товариства, у зв'язку з тим, що було необхідно здійснити виплату вартості нежилого приміщення першого поверху, що складає 2/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу №133 нежилого приміщення від 09.09.2003р., укладеним із Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Таким чином три засновника Товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (після одруження –ОСОБА_1) та ОСОБА_6 за рахунок власних коштів сформували статутний фонд Товариства.
Згідно вимог ч.6 ст. 145 ЦК України „Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ним для вирішення виконавчому органу товариства”.
Статтею 191 ЦК України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші права. Якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що при здійснені своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язується додержуватися моральних засад суспільства.
Враховуючи ті обставини, що квартири №АДРЕСА_3 і нежиле приміщення, що належало ТОВ ВКФ „Адоні-2” внаслідок неправомірних дій директора ТОВ ВКФ „Адоніс-2” ОСОБА_2, були знесені, суд дійшов висновку, що позивачу була нанесена шкода у розмірі вкладу ОСОБА_5 (після одруження –ОСОБА_1.) в сумі 55 408 грн.
Крім того, відповідач, гр. ОСОБА_2 в судовому засіданні надав усні пояснення, в яких повідомив, що при погодженні проекту реконструкції, він усвідомлював наслідки такої реконструкції та виходячи з проекту, який йому було надано для ознайомлення гр. ОСОБА_3, відповідачу було відомо, що внаслідок цих дій буде знесене нерухоме майно, а саме квартири під №1 та № 19, що належали позивачу.
Розмір частки ОСОБА_1 у Статутному фонді товариства складає 50,0%, а гр. ОСОБА_2 –46,7 % Статутного фонду.
У відповідності до вимог ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Згідно договору купівлі-продажу №133 нежитлового приміщення від 09.09.2003р. об’єкт купівлі-продажу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 оцінено в розмірі 110 816 грн.
Таким чином, враховуючи розмір Статутного фонду ТОВ ВКФ „Адоніс-2”, який становить 110 816 грн., суд дійшов висновку, що позивачу завдано шкоди у розмірі його частки 50%, що у грошовому виразі становить 55 408 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 145, 191, 319 ЦК України, п. 6.2 Статуту Товариства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, підтверджені відповідними доказами, внаслідок чого підлягають задоволенню.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покласти на позивача, згідно його заяви, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зменшити розмір частки громадянина ОСОБА_2 у Статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Адоніс-2” на 55 408 грн. 00коп. /п’ятдесят п’ять тисяч чотириста вісім грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2010р.
Суддя