ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2010 р.Справа № 12/55-10-2018
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді — Жукової А.М.
Суддів: Величко Т.А., Бойко Л.І.
при секретарі Павлюк О.М
за участю представників сторін:
Від заявника прокурор: Лянна О.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 04.08.2010р.
у справі №12/55-10-2018
за позовом заступника Білгород –Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку
Встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.08.2010р. (суддя Цісельський О.В.) у позові відмовлено. Стягнуто з Семенівської сільської ради Білгород –Дністровського району Одеської області на користь державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236грн.
Рішення господарського суду вмотивовано поясненнями представника прокуратури, матеріалами справи, нормами матеріального права та зазначено, що договір № 7 про право користування земельною ділянкою (суперфіцій) від 01.01.2010р. укладений між позивачем та відповідачем в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Заступник Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, не погодившись із висновками місцевого господарського суду звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги міжрайонної прокуратури задовольнити та постановити нове рішення. На обґрунтування своїх доводів скаржник послався на порушення господарським судом норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду матеріалам, обставинам справи, нормам матеріального права.
Представник позивача та відповідач не скористалися своїм правом на участь у судовому процесі.
Представник прокуратури підтримує доводи апеляційної скарги у повному об'ємі.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, надавши юридичної оцінки рішенню господарського суду на предмет правильності встановлення обставин, застосування норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2010р. між Семенівською сільською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 7 про право користування земельною ділянкою (суперфіцій).
Згідно п.1.1. договору №7 власник надає землекористувачу право користування земельною ділянкою загальною площею 50 кв.м, для будівництва та обслуговування магазину в селі Семенівка по вул.. Мічуріна, 24 згідно плану землекористування, який являється невід’ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.2договору встановлено, що він укладається на один рік.
Відповідно до п. 3.1 договору землекористувач щомісячно, починаючи з 01.01.2010р. до 15 числа наступного за звітним місяцем вносить на рахунок сільської ради плату за користування земельною ділянкою, нараховану згідно нормативної грошової оцінки з урахуванням індексації грошової оцінки земель населених пунктів. Згідно до п. 3.3 договору грошова оцінка земельної ділянки на 2010р. складає 8987грн.. Пунктом 3.4 договору плата за користування ділянкою згідно грошової оцінки земельних ділянок складає: 898,70грн. на рік. Відповідно до п. 5.1 договір набирає чинності з дня підписання його сторонами.
Заступник Білгород –Дністровського міжрайонного прокурора, звертаючись з позовом про визнання угоди недійсною, обґрунтував свої вимоги положеннями земельного законодавства, зазначивши, що Земельним кодексом України визначено порядок передачі в користування земельної ділянки, що належить до комунальної власності (ст. 123, 124 ЗК України). Укладений договір не відповідає чинному земельному законодавству, зокрема, відсутній акт попереднього вибору земельної ділянки, розроблений та затверджений проект відведення земельної ділянки. Відповідно до ст. 9 ЗУ „Про державну експертизу землевпорядної документації” проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі. Висновки експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами місцевого самоврядування. Форма договору користування земельною ділянкою не відповідає типовій формі, як –то встановлено ЗУ „Про оренду землі”. Господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, згідно ст. 207 ГК України, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відмовляючи у позові, господарський суд послався на положення ст. 102-1 ЗК України та ст. 413 –415 ЦК України, на підставі яких дійшов висновку, що договір № 7 про право користування земельною ділянкою (суперфіцій) від 01.01.2010р., укладений між позивачем та відповідачем в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 203, 205 ЦК України).
Слід зазначити, що обґрунтування судом правовідносин щодо користування чужою ділянкою які виникли між Семенівською сільською Радою та СПД ОСОБА_2 на підставі договору № 7 від 01.01.2010р. нормами цивільного законодавства –є помилковим, оскільки норми ст. 413 –415 ЦК України та ст. 102- 1 ЗК України застосовуються до правовідносин, які виникають між фізичними особами на підставі цивільних угод або спадкування, між юридичною та фізичною особою, із яких одна особа має право власності на земельну ділянку, засвідчене в установленому законом порядку.
Фактично, за оскаржуваним договором, правовідносини виникли між органом місцевого самоврядування та суб’єктом підприємницької діяльності щодо земельної ділянки яка є комунальною власністю. Від імені територіальної громади права суб’єкта комунальної власності с. Семенівка здійснює сільська рада. До відання виконавчого органу сільської ради, згідно ст. 33 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” належать повноваження щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
Згідно ст. 123 ЗК України –надання земельної ділянки комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які приймаються на підставі проектів землеустрою.
Підстави набуття права на землю визначенні ст. 116 ЗК України. Оскаржуваний договір укладено з порушенням чинного законодавства.
Згідно ст. 215 ЦК України –підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 ЦК України.
Якщо заінтересована сторона, в інтересах якої виступає прокурор, заперечує дійсність оскаржуваного правочину, то відповідно ст. 215 ч. 3 ЦК України –такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).
З урахуванням викладеного, рішення господарського суду є таким, що не відповідає матеріалам, обставинам справи, нормам чинного законодавства.
Керуючись ст. 99, 101- 105 ГПК
суд постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 04.08.2010р. у справі № 12/55-10-2018 –скасувати, позов задовольнити.
- Визнати недійсним договір № 7 від 01.01.2010р. про право користування земельною ділянкою, укладений між Семенівською сільською радою та ФОП ОСОБА_2
- Зобов’язати ФОП ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 50 кв. м по вул. Мічуріна, 24 в с. Семенівка, та повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності Семенівської сільської ради.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету держмито в сумі 127,50 грн. в т.ч. за апеляційне оскарження, 236 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.
Доручити господарському суду Одеської області видати наказ згідно ст. 117 ГПК.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко
Постанова підписана 27.09.2010р.