КОПІЯ

Справа № 2 – 1383/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня   2010 року         Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                головуючого судді     - Жилки О.М.,

                при секретарі         - Погребній Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом з вимогою визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду Ленінського району в  м. Полтаві провести належне донарахування йому щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у сумі 2464 грн. 20 коп., стягнути з відповідача вказану суму та зобов’язати останнього провести виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В своїй заяві позивач вказав, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має статус дитини війни і з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що із січня 2008 року по грудень  2009 року вказана допомога виплачувалася йому в меншому розмірі, а саме, 10 відсотків замість 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, позивач просила суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду Ленінського району в  м. Полтаві провести належне донарахування йому щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у сумі 2464 грн. 20 коп., стягнути з відповідача вказану суму та зобов’язати останнього провести виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позивач в своїй заяві просив справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідач в судове засідання не з’явився, не повідомивши суду причину своєї неявки, хоча про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, і з 1 січня 2008 року позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення у меншому розмірі, а саме, 10 відсотків замість 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008,  положення п. п 41 розділу 2 Закону України  «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було  визнано неконституційним.

Рішення  Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії

                        -2-

положень статей зазначеного вище закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до застосування на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку,  що позовні вимоги позивача, в частині стягнення недоплаченої зазначеної соціальної допомоги за період із січня 2008 року по грудень  2009 року

підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідач з 22.05.2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати до пенсії, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме, доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає, що посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії  та неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року є безпідставними.

Позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Так, статтею 22 Конституції України визначено, конституційні права та свободи гарантуються.  

Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитина війни”, серед яких право на отримання 30 % доплати до пенсії.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органами законодавчої влади, виконавчої та судової влади здійснють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим указом президента України від 01.3.2002 року за №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення,  на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсій; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії . Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України  від 30.04.2002 року за №8-2 управління   Пенсійного  фонду  України  у районах, містах і районах у містах  є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах  Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завдання забезпечити призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок  нарахування пенсії та виплати доплати до пенсії ,яка передбачена Законом України  „Про соціальний захист дітей війни” ,покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи ,що держава взяла на себе обов’язок виплати 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади -  Пенсійний фонд України ,який діє через свої місцеві органи ,що входять в систему його органів ,але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати ,суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважно причини.

Виходячи із системи аналізу приписів Конституції України та наведення нормативно – правових актів, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх обов’язків.

Крім того, відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не  надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх обов’язків  або не виконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку  щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови  в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві щодо не виконання з 22.05.2008 року по грудень  2009 року включно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                    -3-

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві нарахувати та сплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 22 травня 2008 року по грудень  2009 року здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_2    недоплачену щомісячну соціальну допомоги дитині війни за період з 22 травня 2008 року по грудень   2009 року включно з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави на користь   ОСОБА_1  збір в розмірі 51 грн. 00 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн. 00 коп.

              Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі  апеляційної скарги в 20-ти денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий                 /підпис/                                                 О. М. Ж и л к а        

ВІРНО: Суддя                                     О.М. Жилка