ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 вересня 2010 р.                                                                                    № 08/05-10  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Кравчука Г.А.,

суддів :Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з’явився

відповідачане з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну  скаргу  Закритого акціонерного товариства "Харківський плитковий завод"

на  постанову  Харківського  апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року

у справі№08/05-10 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "М енд М МІЛІТЦЕР І МЮНХ  Україна ГМБХ"

доЗакритого акціонерного товариства "Харківський плитковий завод"

простягнення 23 771,31 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю  (надалі ТОВ) "М енд М МІЛІТЦЕР І МЮНХ  Україна ГМБХ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) "Харківський плитковий завод"  та просило (з урахуванням уточнень) стягнути з відповідача 17 261,81 грн. інфляційних збитків та 3 518,10 грн. –3% річних –всього 23 771,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2009 року у справі №33/191-09, яке набуло законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто 57 127,08 грн. основного боргу за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги  відповідно до укладеного між сторонами договору. Оскільки відповідач прострочив виконання  свого зобов'язання з оплати названих послуг, позивач має право на стягнення річних та інфляційних, нарахованих за весь період прострочення.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2010 року (суддя Ковальчук Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського  апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року (судді: Істоміна О.А., Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.), позов задоволений, з ЗАТ "Харківський плитковий завод"  на користь ТОВ "М енд М МІЛІТЦЕР І МЮНХ  Україна ГМБХ" 17 261,81 грн. інфляційних, 3 518,10 грн. річних, відповідним чином розподілені судові витрати.

Судові рішення мотивовані  посиланням на норми ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку стосовно своєчасної оплати наданих послуг відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ЗАТ "Харківський плитковий завод" звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст.253, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що  суди  попередніх інстанцій  не надали належної оцінки розрахунку ціни позову позивачем, який неправомірно збільшив період нарахування інфляційних та річних, відповідач подавав свій розрахунок сум річних та інфляційних, однак суди попередніх інстанцій не взяли цей розрахунок до уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної  інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не   підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "М енд М МІЛІТЦЕР І МЮНХ  Україна ГМБХ" як Експедитор надавало ЗАТ "Харківський плитковий завод" –Замовнику на підставі відповідних Заявок останнього  послуги,   які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування, а також інші послуги відповідно до умов укладеного між сторонами договору-доручення №04/10  на транспортно-експедиційне обслуговування від 04.10.2007 року (надалі Договір).

Відповідно до п. 5.3 Договору  розрахунки за виконані послуги проводяться згідно виставленого Експедитором рахунку та акту виконаних робіт (факсові копії) по факту отримання вантажу Замовником.

 За умовами п. 5.5 Договору оплата вартості кожного міжнародного автомобільного перевезення проводиться Замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, який вказується в Договорі, впродовж 10 банківських діб.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.09 р. у справі №33/191-09 були задоволені позовні вимоги позивача та стягнуто з ЗАТ "Харківський плитковий завод" 57 127,08 грн. суми боргу за транспортно-експедиційні послуги, 571,27 грн. витрат по сплаті держмита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Тобто вищезазначеним судовим рішенням встановлено  факт  неналежного виконання Замовником –відповідачем  свого обов'язку стосовно  оплати наданих позивачем послуг відповідно до умов Договору, а саме: відповідач свої обов'язки щодо оплати рахунку №71112-L-07169 від 12.12.07 р. на суму 19 887,41 грн. виконав частково, перерахувавши 12 401,86 грн. платіжним дорученням №4162 від 02.04.08 р., тому залишок суми за цим рахунком становить  7485,57 грн.. Рахунки позивача №71112-L-07172 від 18.12.07 р. на суму 19 261,53 грн. та №71102-L-08024 від 03.04.08 р. на день розгляду справи не сплачені відповідачем взагалі.

З урахуванням цих обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, що    розрахунок позивачем 3% річних в сумі 3 518,10 грн. та інфляційних в сумі 17261,81 грн.  є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарськи спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу  України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу  України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених  судами попередніх інстанцій обставин щодо відсутності виконання відповідачем зобов'язання  зі своєчасної оплати наданих послуг,  суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги стосовно стягнення річних та інфляційних за період прострочення оплати.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які потребують   додаткової оцінки доказів у справі, що  не входить до повноважень суду касаційної інстанції, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на наведене, колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  господарськими судами  фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" залишити без задоволення.

    Постанову Харківського  апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року  у справі №08/05-10 залишити без змін.

    Пункт 3  резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 14.07.2010 року про зупинення виконання рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2010 року  у справі №08/05-10  до закінчення його перегляду в порядку касації вважати таким, що втратив чинність.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.