Справа №22ц-4639/2010 р. Головуючий у 1 інстанції –Цигура Н.А.
Категорія - цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі: Рачовій І.І.,
з участю: представника позивача-Кантура Ю.А., представника відповідача -Сінчевського С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського підприємства „Сокиринське” про зобов"язання повернути земельну ділянку,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2010 року, яким в задоволенні її позовних вимог відмовлено; ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права; неправильне та неповне визначення судом всіх обставин справи та правовідносин у даному позові.
Судом не взято до уваги, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України „Про оренду землі”, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17,19 даного Закону є підставою для визнання договору недійсним.
Крім того, з усіх невід”ємних додатків договору оренди землі наявний лише акт приймання передачі об”єкта оренди, відповідно, вимоги Закону України „Про оренду землі” щодо обов”язкових та невід”ємних додатків до договору оренди землі відповідачем не дотримані.
Зазначені обставини зазначались стороною позивача, проте суд їх не взяв до уваги.
Оскільки сторонами при укладенні договору оренди землі в належній формі не було досягнуто згоди щодо необхідних для нього істотних умов, такий договір має визнаватись неукладеним.
Відповідно до роз”яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та обов”язків та належить заявляти вимоги, передбачені главою 83 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна; зазначені обставини також доводились стороною позивача в судовому засіданні, проте суд їх не взяв до уваги.
Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами договору оренди землі склались сталі цивільно-правові відносини і укладення додаткової угоди від 14 жовтня 2008 року про підвищення розміру орендної плати не є тому свідченням та не з”ясовано питання оплати орендної плати, хоча це є однією з істотних умов договору оренди землі.
Також судом не взято до уваги на факт використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням та невідповідність договору за формою Типовому договору оренди землі.
Не вирішено судом і питання про поновлення строку звернення позивача до суду з зазначеним позовом, як пропущеного з поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_6 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 05 червня 2003 року є власником земельної ділянки площею 4,20 га, яка розташована в с.Сокиринці Срібнянського району (а.с.10).
02 липня 2004 року позивач та ПСП "Сокиринське" уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки на 25 років; договір підписаний сторонами, зареєстрований 11 вересня 2004 року у Срібнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК за № 345(а.с.7-9).
27 квітня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до ПСП „Сокиринське” з заявою про розірвання договору оренди землі, посилаючись на намір самостійно обробляти земельну ділянку(а.с.6).
В зв”язку з незадоволенням її заяви позивач звернулася 08 червня 2010 року до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, а остаточні позовні вимоги ОСОБА_6 полягали у зобов”язанні відповідача повернути позивачу земельну ділянку, що використовується відповідачем без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно) (а.с.20-22), що підтвердив представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі є укладеним, використовується відповідачем правомірно, тому вимоги позивача про повернення земельної ділянки є безпідставними.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що даний висновок відповідає обставинам справи; ґрунтується на досліджених в судовому засіданні наданих сторонами доказах; узгоджується з правовими нормами, що регламентують спірні правовідносини.
Хоча позивач в заяві про уточнення позовних вимог посилається на недійсність договору оренди, проте вимог про визнання договору недійсним не заявлено, а суть обґрунтування уточнених позовних вимог полягає у доводах щодо неукладення договору оренди і способом захисту порушеного права обрано вимогу повернення земельної ділянки як безпідставно набутого майна відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вимога про визнання правочину(договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п”ятої ЦК.
Проте зазначена глава стосується недоговірних відносин, а оскільки правовідносини сторін виникають з чинного договору оренди землі, тому вимоги позивача про витребування безпідставно набутого майна обгрунтовано відхилені судом першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги щодо недотримання при укладенні договору оренди землі істотних умов; порушення відповідачем земельного законодавства в зв”язку з відсутністю обов”язкових та невід”ємних додатків до договору оренди; невідповідності договору Типовому договору оренди землі.
Крім того, апеляційний суд враховує, що питання щодо орендної плати, цільового використання землі не є предметом заявленого спору, а доводи апелянта в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Доводи апелянта щодо невирішення судом питання про поновлення строку звернення до суду, як пропущеного з поважних причин є необгрунтованими, оскільки у разі безпідставності позовних вимог суд відмовляє у задоволенні позову саме з такої підстави, що і вирішено судом в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
ГО ЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: