Справа № 2а-5945/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Рачкова О.І.,
за участю сторін:
представник позивача - Нікітін С.Ю. (по довіреності)
представник відповідачів - Недбал А.В. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства фірми «Асоль»до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області та Начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про визнання постанов №084650 від 20.05.2009 року та №084803 від 15.07.2009 року незаконними та їх скасування.
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернулось приватне підприємство фірма «Асоль»до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області та Начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про визнання постанов №084650 від 20.05.2009 року та №084803 від 15.07.2009 року незаконними та їх скасування.
У судовому засіданні 17.09.2010 року було об`єднано в одне провадження адміністративні справи №2а-5945/10/1570 та №2а-8187/10/1570 за позовом приватного підприємства фірми «Асоль»до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області та Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про визнання постанов №084650 від 20.05.2009 року та №084803 від 15.07.2009 року незаконними та їх скасування, за номером №2а-5945/10/1570 (а.с.50).
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтувавши їх тим, що Фірмою «Асоль»отримано постанови про застосування фінансових санкцій №084650 від 20.05.2009 року та №084803 від 15.07.2009 року на суму 1700 грн. кожна, за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня ліцензійна картка, проте вказані постанови прийняті з порушенням діючого законодавства, а саме: ліцензійна картка на транспортний засіб під час проведення перевірок була відсутня не з вини ППФ «Асоль». Під час видачі ліцензії 02.02.2005 року відповідач не виконав обов’язку, щодо видачі ППФ «Асоль»ліцензійних карток, що й створило в подальшому умови для притягнення позивача до відповідальності. Також, під час винесення постанов не було встановлено та доведено відповідачем , що на момент проведення перевірки водій ППФ «Асоль»здійснював саме надання послуг з перевезення вантажу, а не перевозив вантаж для власних потреб ППФ «Асоль». Крім того ,представник позивача зазначив, що під час притягнення ППФ «Асоль»до відповідальності, посадові особи ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Одеській області керувалися Законом України «Про автомобільний транспорт»від 5.04.2001 року в ред. Закону України від 23.02.2006 року, стаття 48 якого містить перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, серед яких, зокрема, зазначені і ліцензійна картка, але відповідно до Постанови КМУ від 25.02.2009 року № 207 затверджено уточнений та доповнений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, де зазначається, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідна фотокопія ліцензії, засвідчена перевізником або ліцензійна картка. Тобто наявність ліцензійної картки є необов’язковою за наявності засвідченої перевізником копії ліцензії. Про наявність, ліцензії свідчать записи у актах перевірки. Крім того, перевіркою підприємства за місцем розташування 29.07.2009 року порушень не виявлено. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню, тому просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити в задоволені позовних вимог, обґрунтувавши їх доводами, зазначеними в запереченнях на позовні заяви (а.с.51-54, 59-62).
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідач на підставі ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт»та п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади з питань контролю на автомобільному транспорті, забезпечення проведення державної політики на автомобільному транспорті, діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується. Згідно з ст.60 цього ж Закону, інспекція здійснює повноваження щодо притягнення до фінансової відповідальності перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень відповідно до п.5 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що 16.04.2009 року та 15.06.2009 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області складено акт №113841 (а.с.6) та акт №132595 (а.с.36), відповідно до яких зафіксовано факт використання транспортного засобу КАМАЗ 5410 д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 для надання послуг з вантажних перевезень з порушенням діючого законодавства про автомобільний транспорт, а саме: без ліцензійної картки. З актом проведення перевірки водій ОСОБА_3 ознайомлений, в своїх поясненнях підтвердив факт відсутності ліцензійної картки, в актах перевірки зазначив про наявність ліцензії та зобов’язання оформити ліцензійну картку. Під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб належить приватному підприємству фірмі «Асоль»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2(а.с.67)
20.05.2009 року та 15.07.2009 року начальником та т.в.о. начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області винесено постанови № 084650 про застосування до ПП фірми «Асоль»фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. (а.с.7) та № 084803 у розмірі 1700 грн. (а.с.37) відповідно. В акті перевірки підприємства за місцем знаходження від 29.07.2009 року зазначено про несплату підприємством- ліцензіатом фінансових санкцій за вказаними постановами.
Судом також встановлено, що транспортний засіб використовувався для надання послуг з перевезень вантажу, оскільки, згідно з наданих водієм для перевірки товарно - транспортних документів, відправником вантажу (порошок титановий) було ЗАТ «Кримський титан», а одержувачем –ІСІ ТАІWAN LTD (а.с.57). Зазначене спростовує твердження представника позивача, що перевезення здійснювалось саме для власних потреб ППФ «Асоль».
Суд не погоджується і з твердженням представника позивача, стосовно того, що під час видачі ліцензії 02.02.2005 року, територіальне управління ГДІ на автомобільному транспорті в Одеській області не виконало обов’язку щодо видачі ППФ «Асоль»ліцензійних карток, тому порушення законодавства про автомобільний транспорт сталось з вини самого відповідача, оскільки після отримання ліцензії ППФ «Асоль»08.12.2009 року звернулось до територіального управління ГДІ на автомобільному транспорті з відповідною заявою на отримання ліцензійних карток у кількості 5 шт (а.с.55-56), але транспортний засіб КАМАЗ 5410 д/н НОМЕР_1 в переліку для отримання ліцензійної картки не зазначило.
Відповідно до п.3.1. Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку №514 від 22.07.2010 року, ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, що додаються заявником до заяви про видачу ліцензії, та в терміни, передбачені для видачі ліцензії.
Пунктом 4.2. зазначеного Положення передбачено, що у разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.
Згідно з наданими до суду копіями заяви позивача від 08.12.2008 року та списком, встановлено, що транспортний засіб Камаз д/н НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія ОІС №304680) у цьому списку не значиться, тому на нього ліцензійна картка не видавалась (а.с.56), питання щодо видачі картки на цей транспортний засіб не розглядалось, що підтверджено представником відповідача.
Незважаючи на те, що транспортний засіб експлуатується з 31.10.1998 року, представником позивача також не надано до суду жодного доказу звернення до відповідача з повідомленнями про зміни у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності та видачу ліцензійної картки на цей транспортний засіб.
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади й місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти в порядку та спосіб передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено для водія юридичної особи обов’язково наявність ліцензійної картки при здійсненні вантажних перевезень, а посилання представника ППФ «Асоль»на Постанову КМУ № 207 від 25.02.2009 року «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»про необов’язкову наявність ліцензійної картки за наявності засвідченої перевізником копії ліцензії є безпідставною та такою, що не підлягає застосуванню у цьому випадку, оскільки Закон України «Про автомобільний транспорт»має вищу юридичну силу, ніж положення Постанови КМУ № 207 від 25.02.2009 року.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наведеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи суд дійшов висновку, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області рішення прийняті відповідно до чинного законодавства України та відповідачами доведено правомірність прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій, а тому позовні вимоги ППФ «Асоль»не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 94, 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені адміністративного позову приватному підприємству фірми «Асоль»до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області та Начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про визнання постанов №084650 від 20.05.2009 року та №084803 від 15.07.2009 року незаконними та їх скасування - відмовити повністю.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21.09.2010 року.
Суддя Бутенко А.В.
В задоволені адміністративного позову - відмовити повністю.
21 вересня 2010 року