УХВАЛА                                  

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого – Лугового М.Г.,

суддів – Олійника В.Б., Ященка В.А.,

з участю прокурора – Ворфоломеєвої Н.П.,

захисника – ОСОБА_1,

законного представника

неповнолітньої засудженої ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

засудженої – ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, від 27 січня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Охтирки, Сумської обл., мешканка АДРЕСА_1, раніше судима:

1 ) за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської обл., від 27 листопада 2009 року, за ст. 185 ч. 3; 69; 102; 75; 104 КК України до 6 місяців позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на протязі 1 року,

засуджена за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, призначеним покаранням поглинуто покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської обл., від 27 листопада 2009 року, за ст. 185 ч. 3; 69; 102; 75; 104 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на протязі 1 року, і остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. ст. 75; 104 КК України, ОСОБА_2 звільнена від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України, ОСОБА_2 зобов’язана повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально – виконавчої інспекції, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджена за вчинення наступних дій.

1 листопада 2009 року ОСОБА_2, близько 20 годин 30 хвилин, знаходячись біля буд. 52 по вул. Леніна в с. Куземин, Охтирського р – ну, Сумської обл., таємно викрала належний неповнолітній ОСОБА_4 мобільний телефон марки „Самсунг Е – 250” з сім – картою оператора мобільного зв’язку „МТС” з грошима на рахунку в сумі 2 грн., а всього на суму 723 грн.

На вирок суду надійшла апеляція від прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, в якій, не оспорюючи висновки суду щодо встановлення вини ОСОБА_2 в вчиненому та кваліфікацію її дій,  ставиться питання про скасування вироку в частині призначення покарання у зв’язку з допущенням судом порушень вимог кримінального закону.

Прокурор мотивує свої вимоги тим, що суд, дійшовши до висновку про недоцільність реального відбування ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі за вчинене, повинен був, призначити відносно ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України та звільнити її від відбування такого покарання на підставі ст. ст. 75; 104 КК України. Після цього суд повинен був визначити відносно ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 КК України і після цього знову застосувати ст. ст. 75; 104 КК України, звільнюючи ОСОБА_2 від покарання яке призначено за сукупністю злочинів.

Прокурор, прохаючи скасувати вирок в частині призначення ОСОБА_2 покарання з вказаних підстав, ставить питання про постановлення вироку судом апеляційної інстанції, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік і, на підставі ст. ст. 75; 104 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на протязі 2 років іспитового строку.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого покарання, яке призначено за вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської обл., від 27 листопада 2009 року, остаточно визначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. ст. 75; 104 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на протязі 2 років іспитового строку.

Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданої апеляції, думку прокурора про підтримку апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, думку захисника та пояснення представника неповнолітньої засудженої та самої засудженої про заперечення апеляції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах дійшов до висновку про винність ОСОБА_2 в вчиненому та вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 2 КК України.

Вказані висновки суду не оспорюються в поданій апеляції.

Оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_2 вчинила викрадення майна потерпілої ОСОБА_4 до постановлення відносно неї вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської обл., від 27 листопада 2009 року, то суд, призначивши ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України, на законних підставах призначив відносно ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 КК України.

При цьому враховуючи, що ОСОБА_2 засуджена за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської обл., від 27 листопада 2009 року, до позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на протязі іспитового строку, суд, призначивши ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України, а потім визначивши їй покарання за ст. 70 ч. 4 КК України, на законних підставах мав право звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. ст. 75; 104 КК України.

Мотиви апеляції прокурора про те, що суд, призначивши ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України, яке він вважав для ОСОБА_2 недоцільним для реального відбуття, мав би звільнити її від його відбування на підставі ст. ст. 75; 104 КК України, а потім, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, цим покаранням з звільненням від його відбуття, поглинути покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської обл., від 27 листопада 2009 року, від відбування якого вона також звільнена з випробуванням і остаточно визначити ОСОБА_2 покарання з звільненням її від його відбування з випробуванням, колегія суддів знаходить безпідставними, оскільки у разі визнання особи винною у вчинені кількох злочинів, рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

При цьому колегія суддів вважає необхідним зауважити, що за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, поглиненню або складанню підлягає тільки призначене покарання, а не звільнення від його відбування та строки терміну випробування при такому звільненні.

За таких обставин, колегія суддів, знаходячи вирок суду законним, не вбачає підстав для зміни та скасування вироку, а відповідно, і для задоволення апеляції.

Керуючись ст. ст. 362; 366; 377 КПК України, колегія суддів

                                                            УХВАЛИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, від 27 січня 2010 року, відносно ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.

                                                                 СУДДІ:

М.Г. Луговий В.Б. Олійник В.А. Ященко