УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Лугового М.Г.,
суддів – Олійника В.Б., Лантушенка Ю.Ф.,
з участю прокурора – Паливоди Л.В.,
потерпілої – ОСОБА_1,
засудженого – ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 14 січня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Угля, Тячівського р – ну, Закарпатської обл., мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді виправних робіт з утриманням щомісячно із заробітної плати 20 % в доход держави, без позбавлення керування транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації 3678,97 грн., витрачених Сумською обласною клінічною лікарнею на лікування ОСОБА_3
За вироком суду ОСОБА_2 засуджений за вчинення наступних дій.
18 липня 2009 року, близько 8 годин 10 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки „АЗЛК 21412”, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Роменській в м. Суми в районі приміщення підприємства „Облавтодор”, в порушення вимог п. п. 12.3; 18.1; 18.4 Правил дорожнього руху України, не врахувавши дорожню обстановку, зневаживши безпекою дорожнього руху, в районі не регульованого пішохідного переходу допустив наїзд на ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину дороги з права наліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому потиличної частини кістки зліва, забою головного мозку, закритої черепно – мозкової травми, забійної рани тім’яно – скроневої області зліва, забійної рани лівого плеча, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
На вирок суду надійшла апеляція від потерпілої ОСОБА_3 в якій ставиться питання про зміну вироку в частині рішення суду про відшкодування моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_4 мотивує свої вимоги тим, що вона в своїй позовній заяві просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Так як ОСОБА_2 відшкодував з вказаної суми тільки 2 000 грн. то рішення суду про стягнення з нього на її користь 7 000 грн. є незаконним, оскільки вказана сума не компенсує ті її моральні страждання які вона понесла в результаті заподіяних їй тілесних ушкоджень, та не враховує, що вона вимушена буде проходити лікування в майбутньому.
У зв’язку з цим ОСОБА_4 просить змінити вирок і стягнути на її користь 28 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданої апеляції, думку прокурора та пояснення засудженого ОСОБА_2 про заперечення апеляції, пояснення потерпілої ОСОБА_4 про підтримку апеляції, дослідивши матеріли справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції в ході судового розгляду справи було встановлено, що дії ОСОБА_2 по порушенню Правил дорожнього руху України, призвели до настання дорожньо – транспортної пригоди, в ході якої потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Заподіяння потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потягло за собою настання для неї моральної шкоди яка виразилась в переживанні потерпілою фізичного болю під час заподіяння травми та її лікування, відчутті хворобливого стану та в порушенні звичного укладу життя.
Моральна школа, що настала для потерпілої ОСОБА_3 у зв’язку з цим, була визначена судом в розмірі 9 000 грн. яка на думку колегії є достатньою для потерпілої ОСОБА_3 для відшкодування та розумною для реального відшкодування засудженим ОСОБА_2
Враховуючи, що ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи відшкодував потерпілій ОСОБА_3 2 000 грн. завданої моральної шкоди, то суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь потерпілої 7 000 грн. в відшкодування, тим самим частково задовольнивши позовні вимоги потерпілої.
Крім того, колегія суддів аналізуючи апеляційні вимоги потерпілої ОСОБА_3, вбачає в них намір потерпілою своєю апеляцією відшкодування для себе матеріальної шкоди на майбутнє, виходячи з того, що вона має проходити подальше лікування, в тому числі і санаторно – курортне, у зв’язку з чим вимушена буде нести додаткові фінансові витрати, про що наводить відповідні мотиви в своїй апеляції.
Таку позицію потерпілої ОСОБА_3 колегія суддів знаходить необгрунтованою, оскільки потерпіла на цей час бажає, шляхом стягнення з засудженого ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 28 000 грн., наперед забезпечити для себе матеріальні затрати які вона може понести при можливому її подальшому лікуванні, при цьому колегія суддів зауважує, що в разі настання таких витрат потерпіла не позбавлена можливості їх стягнення з ОСОБА_2 в установленому законом порядку.
Виходячи з викладеного, знаходячи вирок суду законним, колегія суддів не знаходить підстав для його зміни та скасування, а відповідно, і для задоволення апеляційних вимог.
Керуючись ст. ст. 366; 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 14 січня 2010 року, відносно ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_3, без задоволення.
СУДДІ:
М.Г. Луговий В.Б. Олійник Ю.Ф. Лантушенко