УХВАЛА                                  

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого – Безверхого О.М.,

суддів – Олійника В.Б., Крамаренка В.І.,

з участю прокурора – Журавель Т.В.,

скаржниці – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми, від 25 червня 2010 року, про відмову в задоволенні скарги на постанову про порушення кримінальної справи,

                                                       ВСТАНОВИЛА:

Постановою заступника прокурора Сумської області, від 25 квітня 2010 року, було порушено кримінальну справу за ст. 366 ч. 1 КК України відносно службових осіб СТОВ „Довіра” за фактом службового підроблення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 – 2009 роки, що завдало збитків державі на суму 22978,57 грн.

До Зарічного районного суду м. Суми на вказану постанову надійшла скарга від директора СТОВ „Довіра” ОСОБА_1 в якій ставилось питання про скасування постанови про порушення кримінальної справи.

ОСОБА_1 вважає, що кримінальна справа порушена без наявності для того приводів та підстав, а також з порушенням вимог ст. 98 КПК України, оскільки справа порушена за фактом вчинення злочину в той час як були встановлені особи, які вчинили злочин.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми, від 25 червня 2010 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні скарги.

Суд мотивував своє рішення тим, що приводом для порушення кримінальної справи стала перевірка звітів СТОВ „Довіра” про працевлаштування громадян – інвалідів на підприємстві, а підставою – наявність фактичних даних, що вказують на наявність в діях службових осіб СТОВ „Довіра” складу злочину, передбачено ст. 366 ч. 1 КК України.

Суд також мотивував своє рішення і тим, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину при наявності осіб які можуть бути причетними до вчинення злочину, не є тією обставиною за якої постанова може вважатись не законною.

На постанову суду надійшла апеляція від ОСОБА_1 в якій ставиться питання про скасування постанови суду та постанови про порушення кримінальної справи.

ОСОБА_1 мотивує свої апеляційні вимоги тим, що суд допустив такі порушення закону, які потягли за собою постановлення судом незаконної постанови.

Так, на думку ОСОБА_1, суд незаконно розглянув справу без участі її захисника, а також дослідив матеріали кримінальної справи аркуші якої не були пронумеровані.

Крім того, суд не належним чином дослідив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, не врахувавши, що перевірка діяльності СТОВ „Довіра” прокуратурою фактично не перевірялась, а до прокуратури, згідно її запитів, направлялись відповідні матеріали по звіту про працевлаштування інвалідів.

Заслухавши доповідь судді щодо суті постанови суду та поданої апеляції, думку прокурора про заперечення апеляції, пояснення скаржниці ОСОБА_1 про підтримку апеляції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Колегія суддів знаходить безпідставними мотиви апеляції ОСОБА_1 про те, що постанова суду не може вважатись законною з підстав того, що суд розглянув справу без участі її захисника, так як суд, повідомивши ОСОБА_1 та її захисника про час та місце розгляду справи належним чином, у відповідності з ст. 236 – 8 КПК України, мав право розглянути справу без участі захисника ОСОБА_1 і міг заслухати пояснення останнього тільки якщо той з’явився в судове засідання.

Те, що захисник ОСОБА_1 вважав, що йому потрібно прийняти участь в іншій справі, яка знаходиться в провадженні адміністративного суду, а не в суді, що розглядає скаргу ОСОБА_1, не може служити підставою за якої суд повинен був перенести провадження по справі за скаргою останньої.

Крім того колегія суддів вважає необхідним зауважити, що ОСОБА_1, оскарживши постанову про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, на час розгляду справи судом за її скаргою, не мала статусу особи, яка в по порушеній кримінальній справі мала право на захисника, оскільки вона по справі на той час не була ні підозрюваною, ні обвинуваченою особою.

Не може погодитись колегія суддів і з мотивами апеляції ОСОБА_1 про незаконність постанови суду у зв’язку з тим, що суд, розглядаючи її скаргу, дослідив та прийняв до уваги матеріали кримінальної справи, аркуші якої не були пронумеровані.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що у відповідності з ст. 236 – 8 КПК України, орган досудового слідства, направляючи до суду матеріали кримінальної справи за запитом суду при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, повинен був пронумерувати аркуші справи, але надання до суду матеріалів справи аркуші якої не пронумеровані, не є тією обставиною за якої постанова суду про відмову в задоволенні скарги тягне її безумовне скасування.

Колегія суддів також не може погодитись і з мотивами апеляції ОСОБА_1 про незаконність постанови суду у зв’язку з тим, що кримінальна справа порушена за фактом, в той час, як на думку ОСОБА_1, справа повинна бути порушена відносно неї, як службової особи СТОВ „Довіра”.

Як було встановлено судом, на час порушення кримінальної справи не були встановлені всі обставини справи за яких були підстави для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1

За таких обставин суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що вирішуючи питання про законність порушення кримінальної справи за фактом, суду необхідно вдаватись до дослідження обставин справи за яких порушено кримінальну справи, а це буде суперечить вимогам ст. 236 – 8 КПК України.

Колегія суддів вважає, що суд, у відповідності з ст. 236 – 8 КПК України, розглядаючи справу за скаргою ОСОБА_1, перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, виходячи з того, що приводом для порушення кримінальної справи стала перевірка звітів СТОВ „Довіра” про працевлаштування громадян – інвалідів на підприємстві, а підставою – наявність фактичних даних, що вказують на наявність в діях службових осіб СТОВ „Довіра” складу злочину, передбачено ст. 366 ч. 1 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів, знаходячи постанову суду законною, не вбачає підстав для її скасування, а відповідно, і для задоволення апеляції.

Керуючись ст. ст. 382; 366; 377 КПК України, колегія суддів

                                                 УХВАЛИЛА:

Постанову Зарічного районного суду м. Суми, від 25 червня 2010 року, про відмову ОСОБА_1 в задоволенні скарги на постанову заступника прокурора Сумської області, від 29 квітня 2010 року, про порушення кримінальної справи за ст. 366 ч. 1 КК України відносно службових осіб СТОВ „Довіра” за фактом службового підроблення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 – 2009 роки, залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1, без задоволення.

                                                     СУДДІ:

О.М. Безверхий В.Б. Олійник В.І. Крамаренко