АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Міцнея В.Ф.
суддів: Заводян К.І., Чміля І.Х.
секретаря: Малої І.М.
за участю: прокурора Іванчука М.Г., представника виконкому Чернівецької міської ради - Сухар Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом малого виробничо-торговельного підприємства „Озіріс" до виконкому Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 про скасування п.1 рішення виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки в приватну власність, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю і договору на право тимчасового користування землею, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за заявою прокурора м.Чернівці про скасування п. 1 рішення виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки в приватну власність, за апеляційною скаргою малого виробничо-торгівельного підприємства „Озіріс" на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 9 лютого 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2004 року мале виробничо-торговельне підприємство (далі-МВТП) „Озіріс" звернулось до суду з позовною заявою до виконкому Чернівецької міської ради, ОСОБА_1. про скасування п.1 рішення виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року про передачу ОСОБА_1. земельної ділянки в приватну власність, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю і договору на право тимчасового користування землею, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В позові зазначено, що МВТП „Озіріс" у 1995 році згідно договору купівлі-продажу КП-73 набуло право власності на цілісний
Cправа 22ц-433/06 Головуючий у 1-й інстанції
категорія 33 Плаван В.О.
Доповідач Міцней В.Ф.
майновий комплекс торговельно-комерційного підприємства „Уют". яке знаходиться по вулиці М.Тореза, 179 м.Чернівці. 5 жовтня 2001 року з листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради директору та власнику МВТП ..Озіріс'* ОСОБА_2 стало відомо про те. що рішенням виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року відповідачці ОСОБА_1. було передано у приватну власність та тимчасове користування земельну ділянку по вулиці АДРЕСА_1 м.Чернівці, яка межує з торговельно-комерційним підприємством „Уют". Позивач вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки виконкомом не були витребувані усі необхідні документи, передбачені п.3 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом № 10 Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року. Окрім того, вважає, що частина документів підроблена. В позові також вказується на те. що акти погодження меж земельних ділянок власником цього підприємства не підписано, до прийняття виконкомом даного рішення не було проведено землевпорядну експертизу. Вважає, що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні торговельно-комерційного підприємства „Уют", та незаконно приватизувала її. При цьому ОСОБА_1. зруйнувала огорожу, яка належить МВТП ..Озіріс". демонтувала ворота для заїзду на територію магазину ..Уют", знищила газопровід, внаслідок чого магазин залишився без тепла. Вказаними діями відповідачки МВТП „Озіріс" заподіяно матеріальну шкоду на суму 100 000 грн. та моральну шкоду на суму 300 000 грн.
У вересні 2004 року прокурор м.Чернівці звернувся до суду із заявою в порядку ст.248-15 ЦПК України 1963 року про скасування п.1 рішення виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року про передачу ОСОБА_1. земельної ділянки в приватну власність та тимчасове користування, посилаючись на те, що рішенням сесії міської ради від 24 серпня 2004 року безпідставно було відхилено протест прокурора на п.1 вищевказаного рішення. Вважає, що виконкомом був порушений порядок передачі відповідачці земельних ділянок у приватну власність та тимчасове користування, оскільки при цьому не була проведена землевпорядна експертиза, не була надана земельно-кадастрова документація, в заяві відповідачки не зазначено бажані розмір і місце розташування ділянки та склад її сім'ї.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м.Чернівці від 9 лютого 2005 року заяву прокурора м.Чернівці об'єднано в одне провадження з вищевказаним позовом МВТП „Озіріс'".
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 9 лютого 2006 року відмовлено в задоволенні позову МВТП „Озіріс" та заяви прокурора м.Чернівці за пропуском строків позовної давності.
В апеляційній скарзі МВТП „Озіріс" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вказується на те, що судом безпідставно застосовано ст. 112 ЗК України в редакції Закону України від 13
березня 1992 року № 2196-ХІІ щодо строку оскарження рішення виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року, оскільки це рішення стосується передачі земельної ділянки у приватну власність та тимчасове користування, а не вирішення земельного спору .
В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник виконкому Чернівецької міської ради апеляційну скаргу не визнав, вважає, що рішення суду є законним і підстав для його скасування немає.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника виконкому Чернівецької міської ради, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відмови в задоволенні позову МВТП „Озіріс" за пропуском строків позовної давності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Відмовляючи в задоволенні позову МВТП „Озіріс", суд виходив з того, що позивач без поважних причин пропустив встановлений ст. 112 ЗК України в редакції від 1992 року місячний строк для оскарження до суду вищевказаного рішення міськвиконкому.
Однак в резолютивній частині рішення зазначено, що в задоволенні позову МВТП „Озіріс" відмовлено за пропуском строків позовної давності.
Передбачений ст. 112 ЗК України в редакції від 1992 року місячний строк на оскарження в суд рішень місцевих рад є процесуальним і він стосується оскарження рішень щодо земельних спорів.
Проте рішення виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року прийнято з приводу розпорядження земельною ділянкою і воно не стосується земельного спору.
Відповідно до ст.257 ЦК України для правовідносин, пов'язаних з розпорядженням, користуванням земельними ділянками, застосовується трирічний строк позовної давності.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу стало відомо 5 жовтня 2001 року про те. що рішенням виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року відповідачці ОСОБА_1. було передано у приватну власність та тимчасове користування земельну ділянку по вулиці АДРЕСА_1 м.Чернівці.
До суду з позовною заявою про скасування вказаного рішення та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю і договору на право тимчасового користування землею МВТП „Озіріс" звернулось 28 вересня 2004 року, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.
Таким чином, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, позивачем не надано суду першої інстанції доказів того, що він є власником чи належним користувачем земельної ділянки, на якій було розташовано торговельно-комерційне підприємство „Уюг\
Згідно зі ст.30 ЗК України в редакції Закону України від 13 березня 1992 року № 2196-ХІІ, яка діяла на момент придбання позивачем цілісного
майнового комплексу торговельно-комерційного підприємства „Уют", право власності або користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю і споруду посвідчується місцевими радами відповідно до ст.23 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 22, 23 ЗК України в редакції від 1992 року право власності на землю або користування наданою земельною ділянкою виникає . після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і це право посвідчується державними актами, які видаються місцевими радами.
Окрім того, позивач, посилаючись в позовній заяві на те, що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні торговельно-комерційного підприємства „Уют'\ не зазначив її площу та не надав суду докази того, що він набув право на цю земельну ділянку.
Згідно зі ст.3 ЦПК України судовому захисту підлягають порушені. невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси осіб.
За таких обставин колегія судів вважає, що у позивача відсутнє порушене право, а тому вимоги щодо захисту його права, зазначеного в позовній заяві, є безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог МВТП „Озіріс" за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу малого виробничо-торговельного підприємства „Озіріс" задовольнити частково.
Скасувати рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 9 лютого 2006 року в частині відмови в задоволенні позову малого виробничо- торговельного підприємства „Озіріс" за пропуском строків позовної давності.
Відмовити в задоволенні позовних вимог малого виробничо- торговельного підприємства „Озіріс" до виконкому Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 про скасування п.1 рішення виконкому Чернівецької міської ради № НОМЕР_1 від 7 грудня 1999 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки в приватну власність, визнання
недійсним державного акта на право приватної власності на землю і договор на право тимчасового користування землею, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за безпідставністю.
В решті рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 9 лютого ] 2006 року залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного | Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.