АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНЮЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 року М.Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Міцнея В.Ф.
суддів: Винту Ю.М., Перепелюк Л.М.
при секретарі: Брензила В.В.
за участю: позивача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - відділення громадянства, паспортної та міграційної служби Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області, до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 березня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2. про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації, посилаючись на те, що він є власником квартири № АДРЕСА_1 м.Чернівці. В травні 1990 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. Після цього ОСОБА_2. як дружина зареєструвала своє місце проживання в його квартирі за вказаною адресою. У жовтні 2003 року шлюб між було розірвано і з того часу вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Відповідачка повністю припинила виконувати обов'язки члена сім'ї, пов'язані з утриманням квартири, оплатою комунальних послуг. На теперішній час він має намір продати квартиру і звернувся до відповідачки з вимогою знятися з реєстрації в його квартирі, однак вона відмовилися від добровільного зняття з реєстрації. Вважає, що відповідачка, будучи зареєстрованою в його квартирі, порушує його право розпоряджатися своїм майном.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 березня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1..
справа 22ц-461/06 Головуючий у 1-й інстанції
категорія 2/5 Богдан С.І.
Доповідач: Міцней В.Ф.
Зобов'язано ОСОБА_2. усунути перешкод в користуванні ОСОБА_1. квартирою № АДРЕСА_1 м.Чернівці шляхом зняття з реєстрації в даній квартирі.
Зобов'язано відділення громадянства, паспортної та міграційної служби Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області зняти з реєстрації ОСОБА_2. в квартирі № АДРЕСА_1 м.Чернівці.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вказує на те, що у вказаній квартирі зареєстровані позивач, вона та двоє неповнолітніх дітей. За час шлюбу вона разом з відповідачем зробили капітальний ремонт квартири, придбали меблі, побутову техніку. Після розірвання шлюбу, у жовтні 2003 року, позивач вигнав її з двома неповнолітніми дітьми і заборонив користуватися зазначеною квартирою.
Окрім того, вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України та ст.ст. 319, 321, 405 ЦК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1. апеляційну скаргу не визнав, вважає, що рішення суду є законним і підстав для її скасування немає.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залшенню без змін з насупних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд виходив з того, що позивач є власником квартири № АДРЕСА_1 м.Чернівці і реєстрація відповідачки у цій квартирі перешкоджає йому розпоряджатися йому цим майном. Відповідачка після розірвання шлюбу у зазначеній квартирі не проживає, вимог про визнання права власності на дану квартиру чи користування нею не заявляла. Окрім того, відповідачці у м.Чернівці на праві власності належать квартира № АДРЕСА_2 та квартира № АДРЕСА_3.
ОСОБА_1. на підставі договору дарування від 12 грудня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, набув право власності на квартиру № АДРЕСА_1 м.Чернівці.
Відповідно до ст. 24 КпШС України, що діяла на момент укладення вказаного договору, майно, яке одержано одним з подружжя під час шлюбу в дар, належить йому на праві особистої власності.
Ст. 57 нового Сімейного кодексу України також передбачає, що майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу на підставі договору дарування, є його особистою приватною власністю.
Згідно зі ст. 48 Закону України „Про власність", ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння, та відшкодування заподіяних цим збитків.
Безпідставними є доводи відповідачки ОСОБА_2. про те, що вона набула право користування зазначеною квартирою в силу того, що вселилася в квартиру
позивача як член сім'ї, прописана там, робила разом з позивачем ремонт в квартирі.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", що наявність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка проживала чи вселилась туди як член сім'ї власника приміщення.
За чинним житловим законодавством члени сім'ї власника житла набувають сервітутне право користування цим житлом за умови спільного їх проживання з власником житла та ведення спільного господарства.
Як встановлено судом, у жовтні 2003 року було розірвано шлюб між сторонами і з того часу відповідачка у зазначеній квартирі не проживає, а перейшла проживати в квартиру №АДРЕСА_3 м.Чернівці.
З довіреності від 1 лютого 2006 року, виданої відповідачкою ОСОБА_3., вбачається що місцем проживання відповівдачки є квартира № АДРЕСА_3 м.Чернівці (а.с.24).
Згідно довідки Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентарізації від 20 березня 2006 року ОСОБА_2. є власником вказаної квартири (а.с.42).
Окрім того, відповідно до ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір иісця проживання в Україні" громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Однак відповідачка не зареєструвала нове місце проживання за вказаною адресою.
У відповідності до ст. 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено за рішенням суду.
Доводи ОСОБА_2. про те, що позивач вигнав її з квартири, а тому вона не мала можливості користуватися спірною квартирою, є необгрунтованими, оскільки суду не надано доказів, які б підтвердили цю обставину.
Окрім того, вона не зверталася до суду з вимогами про вселення в зазначену квартиру, визнання права на неї, усунення перешкод в користуванні нею.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 березня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.