КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Іванюка М.В.
При секретарі : Кирилюк Л.М.
За участю : відповідача ОСОБА_1, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Олішевського Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та суми штрафу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року, встановила :
У жовтні 2009 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі представника по довіреності Янсона В.Т. звернулося до суду з вказаним позовом з тих підстав, що 10.10.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за яким відповідачу були надані грошові кошти в розмірі 5 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 07.10.2010 р. та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,50 %.
Оскільки відповідач свої зобов’язання щодо сплати кредиту порушив, позивач просив станом на 17.08.2009 р. стягнути з відповідача на користь банку 5 454 доларів США заборгованості, з них: 4 670,17 доларів по тілу кредиту; 494,87 доларів по процентам; 31,74 доларів штрафу (фіксована частина); 258,24 доларів штрафу (процентна ставка).
В ході розгляду справи представник банку у зв’язку з частковим погашенням кредиту уточнив вимоги та просив стягнути з відповідача 5 129 доларів 57 центів США суми заборгованості, з яких 2 182,75 доларів по кредиту; 2 487,40 доларів по простроченому кредиту; 462,74 доларів по простроченим відсоткам (а.с.26).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21.06.2010 р. позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 255015-CRED від 10.10.2008 р. в сумі 5 454 доларів 98 центів США, що еквівалентно 43 009 гривен 24 копійок, та судові витрати в розмірі 550,00 гривен.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування обставин, що мають значення для справи, зокрема, його невинуватості у зростанні курсу долара по відношенню до національної валюти та те, що суд безпідставно відмовив у прийнятті зустрічного позову про розірвання кредитного договору, просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги з таких мотивів.
З матеріалів справи убачається, що 10.10.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за яким відповідачу були надані грошові кошти в розмірі 5 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 07.10.2010 р. та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,50 %.
Відповідач зобов’язався погашати кредит у порядку і строки згідно графіка погашення кредиту й процентів, наведених в додатку.
Умовами договору п.п. 5.1., 5.2, 5.4, 5.5, 5.6 передбачена відповідальність позичальника при порушенні зобов’язань у виді сплати пені та штрафів (а.с. 5-7). У зв’язку з утворенням простроченої заборгованості, у відповідності з кредитним договором, банк скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту та поставив питання про стягнення процентів і штрафу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 550 ЦК визначено, що неустойкою (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч.1 ст.550 ЦК).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки його суд дійшов з повним з’ясуванням обставин справи та належної оцінки доказів сторін на підставу вимог і заперечень та ухвалив рішення з додержанням закону.
Доводи апелянта щодо складнощів у розрахунку з позивачем внаслідок підвищення курсу долара до уваги не приймаються, оскільки не стосуються предмета спору й правовідносин сторін.
Покликання апелянта на те, що суд безпідставно відмовив у прийнятті зустрічного позову від 04.03.2010 р. про дострокове розірвання кредитного договору, не ґрунтуються на законі, оскільки за правилами ч. 1 ст. 123 ЦПК України (в діючій на час спірних відносин редакції) відповідачу надано право пред’явлення зустрічного позову до або під час попереднього судового засідання, яке відбулося 16.12.2009 р.
Не є такими, що спростовують висновки суду, доводи скарги щодо не поставлення банком зазначеної позовної вимоги, так як за умовами договору (абз. «б» п.п. 2.3.1) банк має право, а не зобов’язаний розірвати договір у судовому порядку.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу, як необґрунтовану й безпідставну, слід відхилити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду України.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.В.Іванюк
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна