КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І, Іванюка М.В.
При секретарі : Кирилюк Л.М.
За участю : відповідачів ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Олішевського Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 03 червня 2010 року, встановила :
У березні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом з тих підстав, що 07.08.2007 року між банком і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким позичальник одержала кредит у розмір 55 000 доларів США зі сплатою відсотків 11,4 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 05.08.2017 року.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.
Внаслідок порушення норм закону та умов договору щодо розрахунку відповідачка на 12.03.2009 року заборгувала банку 46 330,26 доларів США, з яких: 45 715,40 доларів заборгованості за кредитом; 515,58 доларів заборгованості по процентам за користування кредитом; 99,28 доларів заборгованості по комісії за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачі 07.08.2007 року уклали договір іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві спільної власності.
ПАТ КБ «ПриватБанк» просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на зазначену квартиру відповідачів шляхом її продажу з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Крім того ПАТ КБ «ПриватБанк» поставлена вимога про виселення відповідачів, які зареєстровані й проживають у квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Вінниця.
Також банк просив стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 03.06.2010 року позов задоволений у повному обсязі заявлених вимог.
Не погодившись з рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, порушують питання про скасування рішення і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.
07.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанком» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за яким позичальник одержала кредит у розмір 55 000 доларів США зі сплатою відсотків 11,4 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 05.08.2017 року (а.с.5-7).
З матеріалів справи також убачається, що 07.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанком» - іпотекодержателем та ОСОБА_2, ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6.), які виступають майновими поручителями ОСОБА_3, укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до ч. 2 ст. 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо залишення судом поза увагою обставини нараховування банком з листопада 2008 року процентної ставки у збільшеному від базового розмірі та в односторонньому порядку до уваги не можуть бути прийняті, оскільки ці питання, як і правомірність відмови банку у реструктуризації заборгованості, виходять з межі предмета позову.
Не можна визнати обґрунтованими покликання апелянтів про те, що позивачем не доведено невиконання боржником кредитних зобов’язань, так як зворотне стверджується доданими позивачем розрахунками заборгованості, довідкою про офіційний курс гривні до іноземних валют та іншими наявними у справі документами.
Незрозуміле для апелянтів питання, яке вони порушують у скарзі, стосовно права банку вимагати дострокового повернення кредиту оговорене умовами кредитного договору, зокрема п. п. 2 п. 2.3.3.
Що стосується розгляду справи судом першої інстанції у відсутності ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які не були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, то ці твердження апелянтів дійсно є об’єктивними.
Проте колегія суддів не знаходить, що вказане порушення норм процесуального права впливає на правильність ухваленого судом рішення по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 309 ЦПК України порушення судом норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Окрім того, змінена редакція ст. 311 ЦПК не дає підстав для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд з тих мотивів, що просять апелянти.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо невірного справляння державного мита позивачем та про не дотримання ліцензійних правил тощо, не спростовують висновків суду, який ухвалив правильне по суті рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 відхилити, а рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 03 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду України.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.В.Іванюк
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна