ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2010 р. Справа № 5/211-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Веденяпіна О.А.
суддів: Будішевської Л.О.
Іоннікової І.А.
при секретарі Соморовій В.А. ,
за участю представників сторін:
від прокуратури: Слівінький О.О. (посвідчення №115)
від позивачів:
- Житомирської обласної державної адміністрації: не з'явився,
- Головного управління Держкомзему в Житомирській області : Козир Р.А.
(довіреність №11-4688/11/01 від 03.09.2010р.),
від відповідачів:
- приватного підприємства "Фокусс": не з'явився,
- Житомирської районної державної адміністрації: Балан В.В. (довіреність №18-5/929 від 28.05.2010р.),
- від третіх осіб:
- Василівської сільської ради: не з'явився,
- державного підприємства "Житомирське лісове господарство": Ковальчук І.І. (довіреність №936 від 15.09.2010р.),
розглянувши апеляційне подання заступника прокурора Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "24" червня 2010 р. у справі № 5/211-НМ (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир),
Головного управління Держкомзему в Житомирській області (м. Житомир)
до приватного підприємства "Фокусс"
(с. Василівка Житомирського району Житомирської області),
Житомирської районної державної адміністрації (м. Житомир)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача - Василівської сільської ради
(с. Василівка Житомирського району Житомирської області),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача - державного підприємства "Житомирське лісове господарство"
(м. Житомир)
про визнання незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №69 від 20 січня 2009 року та визнання недійсним договору оренди землі від 05 лютого 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2009 року Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області (реорганізованого в Головне управління Держкомзему в Житомирській області) з позовом до приватного підприємства "Фокусс" та Житомирської районної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №69 від 20 січня 2009 року №69 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ПП "Фокусс" для будівництва комплексу по торговельно - побутовому обслуговуванню населення на території Василівської сільської ради" та передачі її в оренду і визнання недійсним договору оренди землі від 05 лютого 2009 року, укладеного між приватним підприємством "Фокусс" та Житомирською районною державною адміністрацією про передачу ПП "Фокусс" земельної ділянки загальною площею 0,6844 га.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 червня 2010 року припинено провадження у справі №5/211-НМ щодо визнання незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №69 від 20 січня 209 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ПП "Фокусс" для будівництва комплексу по торговельно - побутовому обслуговуванню населення на території Василівської сільської ради", оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальної площею 0,6844 га, укладеного між приватним підприємством та Житомирською районною державною адміністрацією 05 лютого 2009 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Житомирської області вніс апеляційне подання, в якому просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
В апеляційному поданні зазначає, що у визначенні підсудності справ господарським судам щодо вирішення спорів, які виникають із земельних правовідносин, необхідно розрізняти участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як суб'єктів владних повноважень та як органів, що реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі.
Заступник прокурора вказує, що між Житомирською районною державною адміністрацією та ПП "Фокусс" існує спір про право, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Головне управління Держкомзему в Житомирській області у письмовому відзиві на апеляційне подання зазначає про його обґрунтованість, просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 24 червня 2010 року у справі і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Житомирська районна державна адміністрація у письмовому відзиві на апеляційне подання заперечує проти доводів, викладених в апеляційному поданні, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить відмовити в задоволенні апеляційного подання.
Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" у письмовому відзиві на апеляційне подання зазначає, що оспорюване рішення місцевого господарського суду не впливає на права та обов'язки підприємства, а тому у вирішенні даного питання покладається на розсуд апеляційного господарського суду.
Житомирська обласна державна адміністрація, приватне підприємство "Фокусс", Василівська сільська рада письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, їх представники в судове засідання не з'явились.
Оскільки учасників судового процесу належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що неприбуття в судове засідання вищевказаних представників сторін та третьої особи не перешкоджає судовому розгляду справи.
Прокурор в засіданні суду підтримує апеляційне подання.
Представник Головного управління Держкомзему в Житомирській області в судовому засіданні вважає апеляційне подання обґрунтованим та просить його задовольнити.
Представник Житомирської районної державної адміністрації в засіданні суду заперечує проти доводів, викладених в апеляційному поданні, просить залишити подання без задоволення, а судове рішення - без змін.
Представник державного підприємства "Житомирське лісове господарство" покладається у вирішенні питання законності та обґрунтованості оскарженого судового рішення на розсуд суду.
Заслухавши прокурора, представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи апеляційного подання, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне подання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
При цьому виходить з наступного.
Прокурор та позивач просять визнати незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №69 від 20 січня 2009 року №69 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ПП "Фокусс" для будівництва комплексу по торговельно - побутовому обслуговуванню населення на території Василівської сільської ради" та недійсним договір оренди землі від 05 лютого 2009 року, укладений між приватним підприємством "Фокусс" та Житомирською районною державною адміністрацією про передачу ПП "Фокусс" земельної ділянки площею 0,6844 га.
Відповідно до ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4)справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.
Тобто, владні управлінські функції насамперед притаманні органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.
При цьому, ст.118 Конституції України визначає, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
За змістом ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Отже, місцеві державні адміністрації є суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
За змістом рішення Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі №1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст.150 Конституції України, положення якої кореспондуються зі ст.69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що спір про визнання незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації є публічно-правовим, віднесеним до компетенції адміністративних судів, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством України владні управлінські функції стосовно розпорядження землею.
Доводи прокурора, що спір, який виник між сторонами є спором про право, не є переконливими, оскільки спростовуються рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі №1-6/2010, п.1 ст.12 ГПК України, а також п.6 ст.12 ГПК України, яким встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір про визнання незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №69 від 20 січня 2009 року не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.151 Господарського кодексу України порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з ч.2 ст.3 Кодексу України про надра земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст.3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного договору)).
Договором оренди землі від 05 лютого 2009 року Житомирська районна державна адміністрація надала в оренду приватному підприємству "Фокусс" земельну ділянку загальною площею 0,6844 га, з яких: під ріллею - 0,3882 га, під полезахисними насадженнями - 0,1198 га, під чагарниками - 0,1046 га, під болотами - 0,0718 га.
Ст.4 Лісового кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладення оспорювного договору) встановлено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.
Матеріали справи не містять доказів належності полезахисних насаджень площею 0,1198 га, переданих у користування за договором оренди від 05 лютого 2009 року, до захисних насаджень лінійного типу, тобто до лісів.
Факт відсутності на спірній земельній ділянці захисних насаджень лінійного типу, які входять до складу лісового фонду України, також підтверджується письмовими поясненнями інженера проекту товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Житомирземпроект" ОСОБА_6, який склав проект землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки та зазначив, що кадастрова зйомка земельної ділянки свідчить про відсутність лісового фонду на спірній земельній ділянці (а.с.55-58,т.1).
Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладення спірного договору) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст.124 вищевказаного Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Оскільки договір оренди землі від 05 лютого 2009 року укладено на підставі розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №69 від 20 січня 2009 року, яке не скасовано і не визнано недійсним, повноваження органу виконавчої влади щодо винесення зазначеного розпорядження, на підставі якого передано в оренду спірну земельну ділянку, не спростовано, не доведено наявності інших підстав, передбачених законодавством для визнання недійсним договору, відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди землі від 05 лютого 2009 року, укладеного між приватним підприємством "Фокусс" та Житомирською районною державною адміністрацією.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі.
Доводи прокурора, викладені в апеляційному поданні, не є переконливими, оскільки спростовуються вищевикладеним та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Рішення господарського суду Житомирської області від 24 червня 2010 року у справі №5/211-НМ відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24 червня 2010 року у справі №5/211-НМ залишити без змін, а апеляційне подання заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №5/211-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Веденяпін О.А.
судді:
Будішевська Л.О.
Іоннікова І. А.
Віддрук. 8 прим.
1 - прокурору;
2,3 - позивачам;
4,5 - відповідачам;
6,7 - третім особам;
8 - в наряд.