Судове рішення #11049308

Справа № 22ц-5246/2010 р.      Головуючий у I інстанції – Пантелієнко В.Г.

Категорія – цивільна       Доповідач - Євстафіїв О.К.


Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


24 вересня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,

при секретарі Штупун О.М.,

за участю: представника позивача – фахівця по роботі з боржниками ТОВ „НіжинТеплоМережі” Щукліної Л.А., відповідача ОСОБА_6,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НіжинТеплоМережі” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з абонентської плати,

В С Т А Н О В И В:

     У червні 2010 р. ТОВ „НіжинТеплоМережі” пред’явило позов до ОСОБА_6, в якому просило стягнути на його користь 6151 грн. 62 коп. заборгованості з абонплати. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідач в період з 01.12.2001 р. по 31.03.2010 р. не сплачував абонплату за послуги з опалення його квартири, у зв’язку з чим виникла вказана заборгованість.

     Оскаржуваним рішенням позов задоволено: з ОСОБА_6 на користь ТОВ „НіжинТеплоМережі” стягнуто 6151 грн. 62 коп. заборгованості з абонплати і 30 грн. 00 коп. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а також 61 грн. 51 коп. судового збору на користь держави.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати дане рішення і відмовити у задоволенні позову. При цьому він посилається на наступне.

     Припущення місцевого суду про визнання ним позову є помилковим.

     ТОВ „НіжинТеплоМережі” не вправі вимагати стягнення з нього заборгованості з 01.12.2001 р. по 31.03.2003 р., оскільки це товариство створено у 2003 р. В справі нема доказів про те, що заборгованість з абонплати по квартирі, де він мешкає, виникла з 01.12.2001 р., що теплопостачання до його квартири здійснювалося на підставі відповідного договору. Також у справі нема доказів про надання позивачем послуг з теплопостачання до цієї квартири і про критерії обліку теплової енергії.

     Станом на 27.08.2008 р. квартира АДРЕСА_1 була непридатною для проживання, що підтверджується актом відповідного змісту. До цієї квартири він заселився у 2008 р., а до цього моменту в даній квартирі ніхто не проживав.

     До постановлення судом касаційної інстанції рішення по справі за позовом ОСОБА_7 до Ніжинського міськвиконкому про визнання недійсним ордеру на квартиру, про яку йдеться, її квартиронаймачами, крім нього, також були ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, але останні не брали участі у справі.

     ТОВ „НіжинТеплоМережі” мало пред’явити позов до Ніжинського міськвиконкому, т.я. саме з його вини надана йому квартира не була заселена до 2008 р.

     У справі відсутні допустимі докази про розмір заборгованості з абонплати, а саме про тарифи на послуги з опалення квартир, що були чинними до 20.08.2003 р., і копії рішень органів місцевого самоврядування про затвердження тарифів абонплати на послуги з теплопостачання за період з 20.08.2003 р. по даний час. У наданому позивачем суду розрахунку заборгованості відсутні критерії її визначення, а саме як нараховується позивачем абонплата: або виходячи з розміру опалювальної площі квартири, або згідно з показаннями лічильника.

     Він не є фахівцем у галузі права і не розумів наслідків розгляду справи без правознавця, який представляв би його інтереси в суді. Тому він просить апеляційний суд при вирішенні даної справи застосувати строк позовної давності.

     Місцевим судом при вирішенні справи не враховано, що він є опікуном неповнолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1

     У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, а представник ТОВ „НіжинТеплоМережі” її не визнала. Сенс заперечень останньої зводиться до того, що оскаржуване рішення є законним.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

     Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що відповідач з грудня 2001 р. є наймачем АДРЕСА_2, у зв’язку з чим він має сплатити абонплату за весь спірний період. Цей висновок суду є частково невірним.

     Так, по справі встановлено наступне.

     Згідно з ордером на житлове помешкання № 55 від 03.12.2001 р., виданого Ніжинським міськвиконкомом на підставі рішення цього ж виконкому від 25.10.2001 р. № 649, ОСОБА_7 і членам її сім’ї, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було надане право зайняття квартири АДРЕСА_1 (копія даного ордера на а.с. 26).

     Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 01.02.2005 р. по справі за позовом ОСОБА_7 до Ніжинського міськвиконкому про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.05.2005 р. і ухвалою суду касаційної інстанції - апеляційного суду Полтавської області від 11.09.2007 р., вищевказаний ордер визнано недійсним в частині надання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і зобов’язано Ніжинський міськвиконком надати останнім інше жиле приміщення, а зазначену вище квартиру Ніжинський міськвиконком зобов’язано виділити ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (копії даних судових рішень на а.с. 18-19, 20-21). Цими судовими рішеннями встановлено, що на час вирішення справи в суді І інстанції у АДРЕСА_2 ніхто не був прописаний.

     Згідно з довідкою КП „Служба Єдиного Замовника” від 07.12.2009 р., у АДРЕСА_2 з 19.03.2008 р. й по даний час зареєстровані відповідач ОСОБА_6 та його неповнолітня онука ОСОБА_10 (а.с. 5).

     Листом-розрахунком позивача від 01.04.2010 р. по особовому рахунку № НОМЕР_1 підтверджується, що по АДРЕСА_2 мається заборгованість за послуги з опалення за період з грудня 2001 р. по березень 2010 р. включно у загальній сумі 6151 грн. 62 коп. (а.с. 4).

     З встановленого випливають такі висновки.

     Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, централізоване опалення є одним з видів комунальних послуг. Частина 1 ст. 19 даного Закону приписує, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього ж Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

     Статтями 67, 68 ЖК УРСР передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати і що наймач зобов’язаний своєчасно щомісячно вносити плату за комунальні послуги. Статтею 61 цього ж Кодексу встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення та що такий договір укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення.

     Аналіз наведених правових норм доводить апеляційний суд висновку про те, що договір найму АДРЕСА_2 між ОСОБА_6 і наймодавцем житла укладено 19.03.2008 р. – з дати реєстрації місця проживання його та онуки в даній квартирі. Тож саме з цієї дати ОСОБА_6 повинен сплачувати ТОВ „НіжинТеплоМережі” абонплату за опалення найманої ним квартири. Висновок місцевого суду про те, що відповідач став наймачем квартири, про яку йдеться, у грудні 2001 р. – з часу отримання ордера на заселення до цієї квартири, суперечить вищевказаним нормам права та ст. 58 ЖК УРСР.

     Виходячи з даних листа-розрахунку позивача від 01.04.2010 р. по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2, заборгованість за послуги з опалення цієї квартири за період з 19.03.2008 р. по березень 2010 р. включно становить 2697 грн. 92 коп. (а.с. 4). Тож з ОСОБА_6 на користь ТОВ „НіжинТеплоМережі” належить стягнути заборгованість з абонплати саме в цій сумі.

     В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України визначений судом розмір судового збору, стягнутого на користь держави, належить зменшити до 51 грн. 00 коп. – пропорційно до задоволеної частини позову та виходячи з ставки судового збору, встановленої п/п „а” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито”.

     Розмір відшкодованих позивачеві судових витрат місцевим судом визначено правильно.

     Тож оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом зменшення стягнутих з відповідача на користь позивача заборгованості з абонентської плати і судового збору на користь держави до вказаних вище розмірів та залишенню без змін в іншій частині.

     Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 61, 67, 68 ЖК УРСР, ст.ст. 13 ч. 1 п. 1, 16 ч. 1, 19 ч. 1, 32 ч. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, суд

В И Р І Ш И В:

     Апеляційну скаргу   ОСОБА_6 задовольнити частково.

     Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року змінити шляхом зменшення стягнутих з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НіжинТеплоМережі” заборгованості з абонентської плати - до 2697 (двох тисяч шестисот дев’яноста семи) грн. 92 коп. і судового збору на користь держави - до 51 (п’ятдесят однієї) грн. 00 коп.

     В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.

     Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                         Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація