Справа № 2-2637/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді           Крамара О.В.

при секретарі                    Малик О.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Стебницької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання за нею права власності на самочинне будівництво нерухомого майна на відведеній земельній ділянці площею 0,1539 га. в будинковолодінні по АДРЕСА_1, а саме: самочинно побудований житловий будинок загальною площею 250 м.кв. та житловою 63,6 м.кв., що на схемплані позначено літ. “А-1” з прибудованими верандами зовнішніми розмірами (11,09х9,65)м., (11,06х2,45)м. та (11,06х2,10)м., самочинно побудований сарай – літня кухня, що на схемплані позначено літ.”Б” зовнішніми розмірами (6,60х4,90)м.; сарай, що на схемплані позначено літ.”В” зовнішніми розмірами (5,60х2,60)м. та самочинне будівництво веранди, що на схемплані позначено літ.”б” зовнішніми розмірами (7,10х1,80)м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Львівська область.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно акту Серії НОМЕР_1 від 02.02.2000 року виданого Стебницькою міською радою, її чоловікові ОСОБА_2 було передано земельну ділянку площею 0,1539 га. по АДРЕСА_1, в приватну власність

З метою покращення житлових умов її чоловіком ОСОБА_2 за власні кошти були придбані матеріали та обладнання, що використані в процесі самочинно побудованого нерухомого майна на вищевказаній земельній ділянці, а саме: житлового будинку з прибудованими верандами; сараю – літньої кухні; сараю та веранди, яке належить їй на праві приватної власності, як спадкоємцю.

Зазначене нерухоме майно було збудоване без належно затвердженого проекту, отже воно вважається самочинним будівництвом і особа, яка його здійснила, не набуває права власності на нього.

З висновку, виготовленого КП “Планування та Архітектури” вбачається, що при обстеженні будинковолодіння АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, виявлено, що самочинно побудований житловий будинок загальною площею 250 м.кв. та житловою 63,6 м.кв., що на схемплані позначено літ. “А-1” з прибудованими верандами зовнішніми розмірами (11,09х9,65)м., (11,06х2,45)м. та (11,06х2,10)м., самочинно побудований сарай – літня кухня, що на схемплані позначено літ.”Б” зовнішніми розмірами (6,60х4,90)м.; сарай, що на схемплані позначено літ.”В” зовнішніми розмірами (5,60х2,60)м. та самочинне будівництво веранди, що на схемплані позначено літ.”б” зовнішніми розмірами (7,10х1,80)м. здійснене на відведеній земельній ділянці площею 0,1539 га, без належно затвердженого проекту і відповідно, без дозволу на початок проведення будівельних робіт. Державні будівельні норми і правила не порушені.

Згідно довідки № 569 від 24.06.2010 року виданої КП «Львівської обласної ради Дрогобицького МБТІ та ЕО» вартість самочинного будівництва становить 298398(двісті дев’яносто вісім тисяч триста дев’яносто вісім) гривень.

На даний час вона користується самочинно збудованим майном, але не може провести відповідну реєстрацію внаслідок того, що самочинне будівництво здійснено без належно затвердженого проекту, тому в неї виникла необхідність звернутися з даним позовом в суд.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник Виконкому Стебницької міської ради, щодо задоволення позову покладається на думку суду.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішень Стебницької міської ради народних депутатів № 254 від 12.08.1999 року та № 12 від 13.01.2000 року ОСОБА_2 було видано Державний акт на право приватної власності на землю, на підставі якого ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0,1539 га., що в АДРЕСА_1.

            Разом з тим, судом встановлено, що позивач самочинним будівництвом, яке здійснене на відведеній земельній ділянці АДРЕСА_1 не порушує прав та інтересів інших осіб, що стверджується висновком КП “Планування та Архітектура” та експертним висновком протипожежного стану житлового будинку та господарських будівель №6/490 від 04.06.2010 року ВзПНПД Дрогобицького РВ ГУ МНСУ у Львівській області, а тому підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено. Звідси позов є підставним та підлягає до задоволення

Враховуючи вищенаведене та

керуючись ст.ст. 10, 57, 58, 60, 130, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 331,  376 ЦК України, суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво нерухомого майна на відведеній земельній ділянці площею 0,1539 га., а саме: самочинно побудований житловий будинок загальною площею 250 м.кв. та житловою 63,6 м.кв., що на схемплані позначено літ. “А-1” з прибудованими верандами зовнішніми розмірами (11,09х9,65)м., (11,06х2,45)м. та (11,06х2,10)м., самочинно побудований сарай – літня кухня, що на схемплані позначено літ.”Б” зовнішніми розмірами (6,60х4,90)м.; сарай, що на схемплані позначено літ.”В” зовнішніми розмірами (5,60х2,60)м. та самочинне будівництво веранди, що на схемплані позначено літ.”б” зовнішніми розмірами (7,10х1,80)м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Львівська область.

            Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя                                 __________________                        О.В. Крамар