Справа № 1-348– 2010
В И Р О К
І менем У к р а ї н и
15 вересня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого – судді Батюка В.В.,
при секретарі Коробовій І.О.
з участю : прокурора Петренко Л.В.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого різноробом в ТОВ»ПРО-ТЕК» Україна , проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого: 12.03.2008 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ст..186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки згідно ст..75 КК України
в злочині, передбаченому ст. 190 ч.2 КК України
в с т а н о в и в :
25.08. 2009 року, близько 19 год 00 хв. підсудний ОСОБА_2 , перебуваючи на автобусній зупинці «Порошинка» , що по вул..Гагаріна м.Бровари Київської області , в ході розмови із знайомою ОСОБА_3, отримав від неї нібито з метою послухати музику , мобільний телефон марки «Нокіа 7610-S», вартістю 1565 грн, в якому знаходилась, флеш карта оператора мобільного зв»язку «Лайф» вартістю 25 грн, на рахунку якого було 20 грн. і отримавши даний мобільний телефон , не маючи наміру його повертати, привласнив, тим самим повторно заволодів майном ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою та завдав їй матеріальної шкоди в розмірі 1610 грн .
В пред’явленому обвинуваченні в заволодінні чужого майна при викладених обставинах , ОСОБА_2 повністю визнав себе винним. Показав, що 25.08. 2009 року, близько 19 год. він знаходився на автобусній зупинці «Порошинка» , що по вул..Гагаріна м.Бровари Київської області разом з ОСОБА_3та її подругою. Там він попросив у ОСОБА_3 телефон, нібито щоб послухати музику. Остання передала йому мобільний телефон „Нокіа”. Отримавши даний мобільний телефон , він йшов разом з нею в сторону магазину та слухав музику. Згодом він під приводом зайти в кіоск за покупками, відійшов в сторону, а згодом поїхав в м.Київ, а мобільний телефон привласнив, та продав його на станції метро «Лісова». Згодом він відшкодував потерпілій заподіяну шкоду. В скоєному щиро розкаюється.
Від дослідження письмових та інших доказів по справі підсудний відмовився, визнавши свою вину повністю в пред’явленому обвинуваченні. Тому суд визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та матеріалів справи, які його характеризують.
З цього приводу підсудному та учасникам судового розгляду судом роз’яснено вимоги ст. 299 КПК України, про те, що вони позбавлені права посилання на докази, які судом не досліджувалися, в апеляційній інстанції.
Таким чином, суд, оцінюючи вищевикладене, вважає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки він повторно заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Цивільний позов не заявлений. Судових витрат не має.
Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який по місцю проживання характеризується задовільно, по місцю роботи позитивно, його сімейний стан та конкретні обставини справи.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не виявлено. Вказана в обвинувальному висновку обставина, що обтяжує покарання- вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння підлягає виключенню, оскільки не доведена і не зазначена в обвинуваченні підсудного.
До обставин, що пом’якшують покарання суд відносить те, що підсудний у вчиненому розкаявся та добровільно відшкодував заподіяну шкоду.
Тому враховуючи всі вищевикладені обставини та відсутності в результаті злочину тяжких наслідків, та думку потерпілої, яка просила призначити ОСОБА_2 покарання без позбавлення волі, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_2 можливе і без ізоляції від суспільства, а міра покарання підсудному повинна бути обрана у вигляді штрафу.
На підставі викладеного, керуючись ст..65 КК України , ст. ст. 323-324, 330,331,332 КПК України, суд –
з а с у д и в :
визнати ОСОБА_2 винним у злочині, передбаченому ч.2 ст.190 КК України і призначити по ній покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грн.
Вирок Ніжинського районного суду Чернігівської області від 12.03.2008 року відносно ОСОБА_2. по ст. ст.186 ч.2КК України – виконувати окремо.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без змін - підписка про невиїзд з постійного місця проживання .
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим з моменту отримання копії вироку.
Суддя Батюк В.В.