Справа  №2-3877/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20 вересня 2010 року                                 м.   Запоріжжя

    Комунарський  районний суд м. Запоріжжя  в складі:

головуючого судді:     Дзярук М.П.,

при секретарі:     Бабенко Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Каплунової Ж.В., розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в залі суду цивільну   справу  за позово м ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Укрсиббанк» про визнання права власності, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Укрсиббанк» про визнання права власності, посилаючись на те, що 04.06.2007р. між ним та суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, відповідачем по справі було укладено договір комісії, згідно якого він доручив відповідачу придбати цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої його реалізації, з метою отримання прибутку. Після підписання договору комісії, у виконання його умов між відповідачем та ТОВ «Білоскло» було укладено договір купівлі-продажу від 12.07.2007р. зазначеного цілісного майнового комплексу, вартість якого склала 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень). Відповідно до умов договору купівлі-продажу, зазначену суму відповідач повинна була перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Білоскло» в період з 10.09.2007р. по 20.09.2007р. На виконання цього позивачем відповідно до умов договору комісії були передані відповідачу грошові кошти у розмірі 986 579,01 грн. 07.09.2007р. відповідач зазначену суму коштів внесла на свій рахунок в ПАТ «Укрсиббанк». Залишок суми у розмірі 13 420,99 грн. позивач передав відповідачу 14.09.2007р. Факт отримання зазначених грошових коштів підтверджується квитанціями. Однак відповідачем не були виконані умови договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, оскільки нею не було здійснено оплату. 15.09.2007р. відповідачкою було надіслано йому листа, в якому вона повідомила, що з незалежних від неї підстав, вона була обмежена правом розпорядження своїм рахунком, відкритим в ПАТ «Укрсиббанк», так як банк безпідставно розпорядився не належним йому майном, а саме списав розпорядженням банку від 11.09.2007р. суму у розмірі 964 888,50 грн. Різницю грошових коштів у сумі 21 690,51 грн., яка залишилася на рахунку та суму у розмірі 13 420,99 грн. відповідач повернула позивачу в жовтні 2007р. У зв»язку з тривалим невиконанням відповідачем договірних зобов»язань по оплаті вартості цілісного майнового комплексу, виконання доручених відповідачу зобов»язань втратило для позивача інтерес та 12.12.2008р. договір комісії було припинено. На неодноразові звернення позивача до відповідача про повернення грошової суми у розмірі 964 888,50 грн., останньою були відхилені з посиланням на те, що банк відмовляється їх їй повертати. 20.02.2009р. на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою повернути гроші, яка була залишена без відповіді. Через зазначені обставини, позивач позбавлений можливості вільного розпорядження та користуванням своїм майном у вигляді грошових коштів, тому вимушений звернутися з зазначеним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, суду пояснила, що дійсно між нею та позивачем було укладено договір комісії та у виконання його умов позивачем їй було передано грошові кошти в розмірі 986 579,01 грн., які вона поклала на свій розрахунковий рахунок у ПАТ «Укрсиббанк» та частина з яких у розмірі 964 888,50 грн. була безпідставно списана банком у виконання умов кредитного договору, укладеного між нею та ПАТ «Укрсиббанк» від 06.10.2006р. Через відмову банку повернути їй безпідставно списану суму, вона не може повернути її і позивачу.  

Представник третьої особи ПАТ «Укрсиббанк» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, до суду надав заперечення, в яких зазначив, що правовідносини між ним і відповідачем з приводу безпідставності списання з її рахунку суми в розмірі 964 888,50 грн. були вирішені в господарських судах України, зокрема постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2008р. встановлено правомірність списання банком зазначеної суми з рахунку відповідача на виконання умов кредитного договору. При розгляді даної справи в суді саме ОСОБА_2 було зазначено, що це були її власні грошові кошти, які вона внесла на свій рахунок з метою належного збереження коштів, підготовки та вчинення ряду правочинів, спрямованих на отримання прибутку,  що ставить під сумнів взагалі існування договору комісії. Вважає, що оскільки зазначені факти встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, вони не підлягають доказуванню у відповідності до ст.. 61 ЦПК України, у зв»язку з чим в позові слід відмовити.  

    Вислухавши пояснення учасників, що беруть участь у справі, дослідивши інші докази, що є в справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.06.2007р. між ОСОБА_4 (позивач) та ПП ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір комісії, згідно якого позивач доручив відповідачу придбати цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором комісії (а.с. 7-9). Ціна договору склала 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до ст.ст. 1011, 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов»язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, яка є предметом комісії Істотними умовами договору комісії за якими комісіонер зобов»язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Договір комісії, укладений між сторонами 04.06.2007р. відповідає вимогам закону. Суду не надано доказів та судом не знайдено підстав сумніватися в дійсності намірів сторін щодо укладення договору комісії.

У виконання умов договору комісії відповідачем 12.07.2007р. було попередньо укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Білоскло», відповідно до якого оплата за цілісний майновий комплекс повинна була відбутися шляхом безготівкового перерахування всієї суми з рахунку відповідача на рахунок ТОВ «Білоскло» (а.с. 10-13).

     Обумовлена договорами сума була передана позивачем відповідачу для здійснення ним оплати в повному обсязі 07.09.2007р. в розмірі 986 579,01 грн. та 14.09.2007р. в розмірі 13 420,99 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. Сума у розмірі 986 579,01 грн. відповідачем була покладена від свого імені на свій розрахунковий рахунок, відкритий в ПАТ «Укрсиббанк» 07.09.2007р., для виконання умови розрахунку у безготівковій формі з ТОВ «Білоскло», що підтверджується копією заяви на переказ готівки (а.с.14). ПАТ «Укрсиббанк» 11.09.2007р. своїм розпорядженням списало з зазначеної суми, суму в розмірі 964 888,50 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором від 06.10.2006р., укладеного між СПД ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк». Через зазначені обставини, відповідачем не було здійснено в строк оплату за майно, що було предметом договору комісії, та у зв»язку з тривалим невиконанням умов договору, виконання доручених позивачем відповідачу зобов»язань втратило для нього інтерес, в  результаті чого договір комісії 12.12.2008р. було припинено, з зобов»язанням відповідача повернути спірну суму грошових коштів до 30.12.2008р. (а.с. 18). Повернення спірної суми грошових коштів відповідачем у строк не відбулося.      

     Дані обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

     Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що грошові кошти в розмірі 986 579,01 грн., які були передані СПД ОСОБА_2 та нею покладені на свій розрахунковий рахунок в ПАТ «Укрсиббанк» 07.09.2007р. дійсно належать ОСОБА_4  

     Посилання третьої особи на підтвердження своїх заперечень на рішення господарських судів, зокрема постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2008р. щодо встановлення факту правомірності списання банком грошової суми в розмірі 964 888,50 грн. з рахунку відповідача та у зв»язку з чим не потрібність доказування цього при вирішенні зазначеного спору, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

 Відповідно до ст.ст. 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Тобто доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Рішеннями господарських судів, обставина щодо визначення власника спірної суми грошових коштів, не доказувалася, оскільки щодо цього між сторонами не було спору, а спір був щодо правомірності списання грошових коштів з рахунку, тому обставина щодо визначення власника грошових коштів, а саме, що власником є СПД ОСОБА_2, на що посилається в своїх запереченням третя особа, не може бути прийнята судом як встановлена судовим рішенням у господарській справі. Належність спірної суми грошових коштів, господарськими судами не встановлювалася, а була прийнята ними до уваги лише з визначенням про це самою СПД ОСОБА_2 в заяві на переказ коштів та в позовній заяві.

             ОСОБА_4 при розгляді зазначених справ участі не брав, а тому не міг знати про порушення свого права власності на грошові кошти з боку відповідача при переказі їх на розрахунковий рахунок та при розгляді господарських спорів, де остання зазначила, що це її власні кошти.  

На підставі   викладеного , керуючись ст..ст. 33, 34 ГПК України, ст.. ст.. 317, 319, 321, 1011, 1012 ЦК України, ст. ст. 57-61, 88, 208, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд

           В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на майно у вигляді грошових коштів в сумі 964 888 грн. 50 коп., що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Укрсиббанк» (АКІБ «Укрсиббанк»).  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1 820 грн. (1700 грн. – судовий збір, 120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

    Суддя:                                     М.П. Дзярук

Справа  №2-3877/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

(резолютивна частина)

20 вересня 2010 року                                 м.   Запоріжжя

    Комунарський  районний суд м. Запоріжжя  в складі:

головуючого судді:     Дзярук М.П.,

при секретарі:     Бабенко Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Каплунової Ж.В., розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в залі суду цивільну   справу  за позово м ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Укрсиббанк» про визнання права власності, -  

           В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на майно у вигляді грошових коштів в сумі 964 888 грн. 50 коп., що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Укрсиббанк» (АКІБ «Укрсиббанк»).  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1 820 грн. (1700 грн. – судовий збір, 120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

    Суддя:                                     М.П. Дзярук