Справа № 11 -а-593/2006 Головуючий І інстанції Галагуза В.В.
Категорія ч.2 ст. 187 КК України Доповідач Куценко О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Карпія В.М.
Тимошевського В.П., Куценко О.В. суддів:
за участю прокурора: Кириленка Є.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_2, уродженець м. Миколаєва, що мешкає: АДРЕСА_1, раніше судимий:
27.01.1998 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 17, ч.2 ст. 140 КК України до 1 року виправних робіт з утриманням 20 %, на підставі ст. 45 КК України покарання вважається умовним з іспитовим строком 1 рік;
27.04.2000 р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 142 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 7 років позбавлення волі, без конфіскації належного йому на праві приватної власності майна.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 13 вересня 2005 року, біля 2 години, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 з метою заволодіння чужим майном скоїв напад на ОСОБА_3, в ході якого, наносячи потерпілому численні удари руками „та ногами в різні частини тіла, зірвав з його пояса мобільний телефон "Моторола С 350", вартістю 600 грн. в чохлі, вартістю 45 грн. і стартовим пакетом "Київстар" № 8067-972-12-27, вартістю 50 грн. В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров'я та матеріальну шкоду в сумі 695 грн.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий виправдувальний вирок, посилаючись на порушення кримінально-процесуального закону підчас проведення процедури упізнання засудженого Чеботарьова потерпілим, невизнання своєї вини засудженим, на безпідставне не взяття судом до уваги показань свідка ОСОБА_4, яка стверджувала, що в ніч скоєння злочину засуджений знаходився в неї дома і нікуди не відлучався; незаконність та сумнівність доказів вини засудженого, оскільки одним з доказів визнано впізнання потерпілим кросівок, в які був взутий нападник, але ці ж кросівки були на засудженому в момент упізнання його як нападника і вже після цього проводилось упізнання кросівок потерпілим. Також захисник вважає, що не були встановлені індивідуальні ознаки кросівок та не зазначені ознаки, по яких потерпілий упізнав кросівки.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати справу повернути на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту та необ'єктивність дослідження обставин справи судом, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи , вказує на те , що він не вчиняв злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив вирок залишити без зміни, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд обгрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3.
Його вина у вчиненні цього злочину підтверджується дослідженими судом доказами . В тому числі : поясненнями потерпілого який як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердив, що 13 вересня 2005 року близько 2-00 години ночі, на вул.. Адміральській на нього напав незнайомий йому чоловік, який став наносити йому удари ногами і руками по різним частинам тіла, зірвав у нього з поясу мобільний телефон "Моторолла С - 350", чим завдав матеріальної шкоди на суму 695 грн. і спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання . із якого вбачається , що ОСОБА_3 упізнав в ОСОБА_2 чоловіка, який., вчинив на нього розбійний напад 13 вересня 2006 р. ( а.с.23)
Протоколами виїмки та пред'явлення предмету для впізнання, (а.с. 60,63) згідно яких ОСОБА_2 добровільно видав належні йому кросівки, які ОСОБА_3 впізнав як ті в які був взутий нападник.
Протоколом очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від З листопада 2005 року( а.с.51-54) в ході якої потерпілий впізнав в засудженому особу , яка на нього вчинила розбійний напад 13 вересня 2005 року.
Дослідженим в судовому засіданні протоколом допиту свідка ОСОБА_5, який в ході досудового слідства пояснив , що в середині вересня 2005 року в барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" він придбав у знайомого мобільний телефон "Моторолла С -350", який в подальшому продав на ринку.
Висновками експерта ( а.с.49) , згідно якого у ОСОБА_3 мали місце середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Суд повно , об'єктивно дослідив обставини справи , дав належну оцінку зібраним доказам і дії засудженого ОСОБА_2 вірно кваліфікував за ч. 2 ст. 187 КК України , як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого, повторно.
Доводи засудженого і його захисника, про те , що ОСОБА_2 не вчиняв злочину , за який він визнаний винним за вироком суду безпідставні і спростовуються дослідженими судом і наведеними у вироку доказами, в тому числі поясненнями потерпілого, протоколами впізнання потерпілим засудженого як особу яка вчинила на нього розбійний напад і впізнання ним кросовок ОСОБА_2 які були послідовними як в ході досудового слідства , так і в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи. .
Доводи захисника ОСОБА_1 про те , що протоколи впізнання потерпілим засудженого та впізнання ним кросовок засудженого є нелегітимними необгрунтованні. Дані процесуальні дії були проведенні органами досудового слідства відповідно до вимог ст. ст. 174, 175 КПК України , і тому суд обґрунтовано прийняв їх до уваги як докази по справі. Крім того, як вбачається із матеріалів справи , ОСОБА_3 в ході досудового слідства, ще до затримання ОСОБА_2 досить ретельно описав зовнішність, одяг і взуття нападника, назвав його особисті прикмети , і індивідуальні ознаки кросовок, за якими він і впізнав ОСОБА_2 і його взуття.
Суд обгрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 про те , що ОСОБА_2 в ніч на 13 вересня 2006 року знаходився у неї вдома , так як вона є співмешканкою засудженого і тому зацікавленою в ході вирішення справи особою, крім того її покази спростовуються ретельно дослідженими судом доказами по справі.
Як органами досудового слідства , так і судом при розгляді справи не допущено суттєвих порушень вимог матеріального і процесуального права, які б могли потягти скасування вироку, тому підстав для зміни чи скасування вироку немає.
Покарання засудженому призначене судом відповідно до ст.. 65 КК України.
Між тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вступної частини вироку вказівку суду про судимість від 27 січня 1998 року за ст. 17, ч.2 ст. 140 КК України ( в редакції 1960 р.), так як згідно до вимог ст. 5 5 КК України ( в редакції 1960 р.) дана судимість погашена.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення , а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2006 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, виключити з вступної частини вироку вказівку суду про судимість від 27 січня 1998 року за ст. 17, ч.2 ст. 140 КК України ( в редакції 1960 р.).