РІШЕННЯ 2-5357/2010
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/ вступна та резолютивна частина /
26 серпня 2010 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
судді Носовської Л.О.
при секретарі Погорецької В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житла,-
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 76, 212-215 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, ст.9, 116,156, 157,162 ЖК України, суд
ВИРІШИВ :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення її з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення – у той же строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :
РІШЕННЯ 2-5357/2010
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
судді Носовської Л.О.
при секретарі Погорецької В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житла,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 13 квітня 2010 року звернувся з позовом до відповідачки, в якому після уточнення вимог просить виселити її з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла, посилаючись на ст..ст.15,16,391 ЦК України.
Позов мотивує тим, що знаходився із відповідачкою у шлюбі з 27 травня 1972 року, 30 вересня 2009 року шлюб розірвано. Йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06 жовтня 1994 року та договору дарування від 16 вересня 1997 року належить будинок АДРЕСА_1. Відповідачка після розірвання шлюбу продовжує проживати в його будинку, зачиняє двері кімнати будинку на замок і не надає позивачу ключів, провела огляд та опис всього майна, що знаходиться в будинку, змонтувала сантехніку та інші прилади, які знаходилися в будинку і вивезла їх, не маючи на це правових підстав. Вважає, що оскільки будинок являється його приватною власністю, відповідачку необхідно виселити з будинку без надання іншого приміщення. Вимоги відносно перешкод в користуванні та усунення перешкод в користуванні окремими кімнатами не заявляє.
Відповідачка позов не визнала. Вказує , що вона знаходилася з відповідачем в шлюбі більше 37 років та останні роки працює за кордоном у зв,язку з тяжким матеріальним станом. Зароблені гроші давала позивачу , в тому числі, для ремонту спірного будинку, в якому вона проживала та має право проживати як колишня дружина. Коли їхала на роботу за кордон, в окремій кімнаті закрила належне їй майно , оскільки позивач поселив у будинку іншу жінку. Крім того , вона сплачує частину від вартості комунальних послуг по спірному будинку.
Суд знаходить позов необгрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 27 травня 1972 року, 30 вересня 2009 року шлюб розірвано.
Згідно свідоцтва про право на спадщину від 6 жовтня 1994 року позивачу та ОСОБА_3 належить у рівних частках спадкове майно ОСОБА_4, зокрема, жилий будинок з надвірними будовами за адресою АДРЕСА_1.
З договору дарування від 16 вересня 1997 року углядається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 належну їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1.
З копії домової книги вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою : АДРЕСА_1 з 18 серпня 2000 року.
Судом встановлено , що відповідачка в установленому законом порядку , зі згоди власника будинку – її чоловіка , вселилася у спірний будинок як член сім,ї власника будинку- його дружина , та користувалася жилим приміщенням будинку нарівні з його власником , при цьому інших угод про порядок користування будинком не було.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім’ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку , якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічні положення містяться й у ч.1 ст. 405 ЦК України.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст..162 ЖК України.
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї (у тому числі колишній член сім’ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Підстави виселення членів сім’ї (колишніх членів сім’ї) власника будинку (квартири) передбачені ст..157 , ч1 ст.116 ЖК України.
Таке виселення згідно із ч.1 ст.116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі, чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Ураховуючи те, що відповідачка вселилася до спірного будинку в установленому законом порядку та набула прав і обов’язків, передбачених ст..156 ЖК України, позовні вимоги позивача щодо виселення її з будинку на підставі ст..ст.15,16,391 ЦК України, неможна визнати обґрунтованими, оскільки підстави виселення членів сім’ї власника будинку (квартири) передбачені нормою ст.. 157 ЖК України та полягають у порушенні такими особами умов їх проживання й користування жилим приміщенням, що належить власнику.
Суд вважає, що оскільки відповідачка проживає у спірному будинку, вимоги передбачені ст..157 ЖК України не порушує, в задоволенні позову про виселення відповідачки слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 76, 212-215 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, ст.9, 116,156, 157,162 ЖК України, суд
ВИРІШИВ :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення її з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення – у той же строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :