АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 584 /2006 р. Вирок постановлено під головуванням судді Олефір М.В.
Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач апеляційної інстанції суддя Тамбовцев В.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Фаріонової О.М.
суддів: Пісного І.М., Тамбовцева В.О.
при секретарі: Хижняк Л.С.
прокурора: Земляного В.М.
потерпілого: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві "15" серпня 2006 року кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 8 червня 2006 року, яким
ОСОБА_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
- засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Стягнуто з ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 5 611 грн. та моральну шкоду в сумі 7 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Баштанської ЦРЛ - 3 904 грн.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 10 листопада 2005 року, близько 11 години 50 хвилин в м. Баштанка Миколаївської області, керуючи автомобілем марки "КамАЗ - 5410", державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3, рухався зі швидкістю близько 35 км/год. по вул. Ювілейній в напрямку центру м. Баштанка. В цей час у зустрічному напрямку по своїй правій смузі рухався на моторолері "Хонда Діо - 27" ОСОБА_1 На перехресті вулиць Соборна та Ювілейна, ОСОБА_2, вважаючи, що встигне здійснити маневр повороту, почав виконувати поворот ліворуч на вулицю Соборну. При цьому не подав сигнал світловими покажчиками повороту про свій намір вчинити указаний маневр та не надав перевагу в русі водію моторолера, внаслідок чого сталося зіткнення даних транспортних засобів. Після цього ОСОБА_2 не зупинивши автомобіль "КамАЗ", зник з місця події. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.
Указані наслідки настали в результаті грубого порушення засудженим ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, зокрема: п. 9.2 "б", який зобов'язує водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом чи розворотом; п. 10.1 - перед початком перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій зобов'язаний переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.16.13 - перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
В апеляції потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про зміну вироку і просить збільшити розмір сум, які підлягають стягненню, зокрема, стягнути з ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2" на його користь матеріальну шкоду в сумі 6 894 гривні та моральну шкоду в сумі 25 000 гривень. При цьому апелянт звертає увагу, що суд, при стягненні моральної шкоди, не в повному обсязі врахував його моральні страждання, зокрема, те, що він переніс чотири операції, перша з яких тривала 6 годин. Близько 40 днів він знаходився в ліжку з підвішеною правою ногою, не маючи змоги змінити пози, від чого спина німіла і боліла, постійно підвищувався артеріальний тиск, температура тіла сягала 40.0 С і не спадала навіть від сильних жарознижуючих препаратів. Нестерпний біль вщухав лише при введенні кожних 2-3 години наркотичних препаратів, що негативно відобразилося на роботі нирок, печінки та серця. За весь період лікування ні засуджений ОСОБА_2, ні будь-хто з його рідних не цікавилися його станом здоров'я і коштів на лікування не давали.
Що стосується матеріальних збитків, то суд безпідставно не задовольнив його витрати на пальне в розмірі 1283 грн. та понесені витрати на лікарські засоби і препарати, та інші послуги, пов'язані з його лікуванням, які він не мав можливості повністю підтвердити документально.
В запереченнях на апеляцію потерпілого помічник прокурора Баштанського району зазначає, що вирок суду є достатньо мотивованим, вина ОСОБА_2 доведена, покарання є досить обгрунтованим, цивільний позов щодо відшкодування матеріальної шкоди судом задоволений в тому об'ємі, на який доведено потерпілим, а цивільний позов про відшкодування моральної шкоди - судом задоволено виходячи з принципу справедливості та розумності, а також з урахуванням обставин справи, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, як безпідставної, залишивши вирок суду без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_1 на підтримку апеляції, засудженого ОСОБА_2, який просив вирок залишити без зміни, а також думку прокурора Земляного В.М., який вважав апеляцію такою, що підлягає задоволенню, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими судом доказами, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, і апелянтом не оспорюються.
Що стосується покарання, то воно призначено в межах санкції ст. 286 КК України, за якою ОСОБА_2 визнаний винним, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких, даних про особу винного, який характеризується позитивно за місцем проживання та роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
З урахуванням зазначених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, з застосуванням ст.75 КК України.
Що стосується доводів апелянта про неправильність вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, то на думку колегії вони є не обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_4 заявив цивільний позов про відшкодування йому матеріальної шкоди в сумі 9 951 грн., яка складається з витрат на лікарські засоби, препарати та інші послуги, а крім того, на придбання пального.
Суд обґрунтовано частково задовольнив цивільний позов, стягнувши з цивільного відповідача 5 611 грн., врахувавши при цьому вартість ліків, які були підтверджені касовими чеками та отримані від цивільного відповідача і страхової компанії "Оранта" суми 1 100 грн. та 1 800 грн., не задовольнивши вимоги потерпілого в частині придбання ним пального.
В апеляції та при апеляційному розгляді справи потерпілий ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 283 грн., зазначивши, що указана сума була витрачена на придбання пального і що вона підтверджується касовими чеками.
Стосовно позовних вимог потерпілого про стягнення на його користь витрат на проїзд родичів в м. Миколаїв для придбання медикаментів та періодичної заправки карети "швидкої допомоги", яка приїздила з Миколаєва для надання медичної допомоги потерпілому, суд прийняв правильне рішення відповідно до роз'яснень п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 31.03.1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (із наступними змінами), пославшись на те, що ці вимоги не підлягають розгляду у кримінальній справі, оскільки виходячи із змісту ст. 28 КПК України право пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі, що зазнала збитків від злочину, а заявлені потерпілим зазначені позовні вимоги є регресними і можуть бути пред'явлені в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, у частині, що стосується вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, доводи апелянта є частково обґрунтованими.
Потерпілий ОСОБА_1 заявив цивільний позов про стягнення на його користь у відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000 грн.
Задовольняючи зазначений позов частково, суд стягнув на користь ОСОБА_1 7 000 грн.
Суд 1 -ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, при визначенні розміру якої суд врахував, що потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Між тим, суд не врахував глибину моральних страждань потерпілого, їх тривалість, негативні наслідки, які виразилися у втраті молодою за віком особою 25 % працездатності, погіршення його загальну стану здоров'я, а зменшуючи суму до 7 000 грн., виходив лише з принципу розумності та справедливості.
Однак, сума 25 000 грн. моральної шкоди, яку просить стягнути на свою користь потерпілий Кушнір, колегія суддів вважає завищеною.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір стягнення моральної шкоди на користь потерпілого до 15 000 грн.
На підставі наведеного, апеляція потерпілого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 8 червня 2006 року у відношенні ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди змінити.
Збільшити розмір стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2" та стягнути в рахунок її відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_1 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
В решті вирок залишити без зміни.