Справа №1-202 2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року Рівненський міський суд
в особі судді Крижової О.Г.
з участю секретаря Гал інської В .В.
прокурора Олександровича СЮ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальну справу про обвинувачення - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в м. АДРЕСА_1, не судимого,
за ч.І ст. 190, ч.2 ст. 186 КК України,
встановив:
ОСОБА_1. 23 червня 2006 року близько 22 години, перебуваючи в парку культури імені Т.ГЛІевченка в м. Рівне, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом здійснення телефонного дзвінка, взяв у ОСОБА_3мобільний телефон марки «Sony Ericsson К 750 і», і зник з місця події, чим заподіяв останньому майнову шкоду на суму 1800 грн.
29 вересня 2006 року, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_1., перебуваючи на Театральній площі в м. Рівне, маючи на мір на незаконне заволодіння чужим майном, застосувавши насильство до неповнолітнього ОСОБА_2., яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого і виразилося в нанесенні удару долонею в потиличну частину голови, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Сіменс СТ 70» вартістю 650 грн. з сім-картою мобільного оператора «АСЕ» вартістю 50 грн., чим заподіяв останньому майнову шкоду на загальну суму 700 грн.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину в скоєні злочинів, за обставин вказаних у вироку визнав повністю і показав, ще він дійсно скоїв дані злочини при зазначених вище обставинах, у скоєному розкаявся.
При вирішенні питання про обсяг дослідження доказів у порядку ч.3 ст.299 КПК України, підсудний та учасники судового розгляду погодилися з недоцільністю дослідження доказів, які підтверджують вчинення підсудним злочинів за обставин, вказаних у вироку. При цьому вони завірили суд, що розуміють наслідки своєї згоди та неможливість в подальшому оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
Сумнівів у добровільності такої згоди та істинності їх позиції у суду немає.
Заслухавши показання підсудного, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1. доведена повністю. Злочинні дії ОСОБА_1. вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою /шахрайство/ та за ч.2 ст. 186 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпшого.
При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного, а також особу підсудного.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання підсудним своєї вини, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд рахує, що виправлення і перевиховання підсудного можливо без ізоляції його від суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1, визнати винним в скоєні злочинів, передбачених ч.І ст. 190 КК України та ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому міру покарання:
·за ч.І ст. 190 КК України - 1 (один) рік обмеження волі,
·за ч.2 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі,
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1:
не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи;
контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання засудженого.
Міру запобіжного за коду до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення -через Рівненський міський суд.