Справа № 2-а-447/10    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И    

22 червня 2010 року Дрогобицький міськрайонний  суд Львівської області в складі:        

головуючого -              Крамара О.В.

при секретарі -             Малик О.Я.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції ГУМВСУ у Львівській області про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в порядку адміністративного судочинства про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить: поновити йому процесуальний строк для оскарження в судовому порядку постанови серії ВС № 220854 від 11.04.2010 року через отримання її по пошті лише 21.04.2010 року; Постанову серії ВС № 220854 від 11.04.2010 року Інспектора державної патрульної служби Стрийського взводу державної патрульної служби Державтоінспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх Справі України у Львівській області Кахнич Івана Михайловича про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. визнати протиправною (незаконною) та скасувати.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що11 квітня 2010 року Інспектор ДПС Стрийського взводу ДПС ДАІ ГУ ДАІ у Львівській області Старший інспектор Кахнич Іван Михайлович своєю постановою серії ВС № 220854 притягнув його до адміністративної відповідальності за те, що він 11.01.2010 року о 19 год 05 хв. у с. Нагірне Сколівського району Львівської області керував автомобілем марки БМВ д.н.з. НОМЕР_1 у населеному пункті зі швидкістю руху 80 км/год. чим порушив швидкість руху на 22 км/год., а також не мав чинного договору обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів та призначив адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на підставі ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Постанова серії ВС № 220854 складена на підставі протоколу серії ВС № 220854. При складанні протоколу він відмовився від підпису, з мотивами правопорушення він не погодився. Постанову не отримував. Інспектор пояснив, що постанова буде надіслана йому по пошті після складення за його місцем проживання.

Постанову він отримав по пошті 21.04.2010 року про, що свідчить відмітка на копії постанови яка була направлена йому поштою за вих. № 10102 від 16.04.2010 р.

За даних умов мають місце підстави для поновлення йому процесуального строку для подачі адміністративного позову.

Оскаржувану постанову вважає незаконною виходячи з наступного.

Відсутністю факту правопорушення. 11 квітня 2010 року він керуючи автомобілем марки БМВ д.н. НОМЕР_1 не порушував правил дорожнього руху. У постанові відсутня інформація на підставі чого працівник ДАІ при складанні протоколу дійшов до висновку про керування ним транспортним засобом зі швидкістю 82 км/год. Враховуючи, що суб'єктом доказування правомірності свого рішення є відповідач то останній повинен довести правомірність свого рішення. Факт того, що у нього був відсутній чинний договір страхування власників наземних транспортних засобів, також не відповідає дійсності. Ним було пред'явлено інспектору чинний договір (поліс) серії ВЕ № 0320042 строком дії до 09.04.2011 р. (копія додається до позову). Сам інспектор при складанні постанови погодився про відсутність у його діях факту вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП так як штраф накладено за вчинення лише порушення за відсутність або не представлення чинного договору ОЦВВМТЗ яке передбачено ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст.. 126 правопорушенням вважається. Керування транспортними засобами
водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що
підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках,
передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або
документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само
поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників
наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Зеленою картою є страховка яка діє за межами території України.

Відповідно до ст.257 КУпАП, Протокол надсилається органові (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Вважаю притягнення його до адміністративної відповідальності нічим іншим можливою як особистою неприязню до нього зі сторони інспектора ДАІ.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

Відповідно до ст. 251 КАС України, Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У постанові відсутнє посилання на докази, за допомогою яких інспектор прийшов до висновків про перевищення швидкості та відсутність чинного договору страхування. Протокол та постанова була складена однією і тою ж особою, що по своїй суті виключило об'єктивність притягнення до адміністративної відповідальності. В даному випадку має місце аргумент інспектора проти аргументу порушника, які викладені у протоколі. Жодного додаткового доказу у особи, що притягала позивача до адміністративної відповідальності не має.

Суб'єктивна думка, припущення чи бажання інспектора ДПС ВДАІ скласти протокол і постанову для 'статистики", "звітності" не є законною підставою і не може бути достовірним та належним доказом, на якому грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими засобами доказування, крім тих випадків, коли до таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене вважає, що посадовою особою, яка винесла постанову не було оцінено докази з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, рішення було прийняте одностороннє, таке, що суперечить закону і правосвідомістю, тим самими порушено статтю 252 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Враховуючи, що інспектор не має юридичної освіти і від поняття "правосвідомості" є дуже далекий.

Враховуючи що наведені ним обставини з точки зору доказування мають спірний характер у відповідності до ст.71 КАС України залишає це як за обов'язок спростування його доводів зі сторони відповідача, якщо його представник буде заперечувати проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 6 КАС України, Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що Інспектор, що притягнув його до адміністративної відповідальності не має адміністративної правосуб'єктності ( ч. 1 ст. 48 КАС України) яку згідно з п. 9 Положення про державну автомобільну інспекцію Міністерства Внутрішніх Справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. за № 341 мають лише:

- Департамент Державтоінспекції МВС,

- управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі,

- Центр безпеки дорожнього руху при департаменті Державтоінспекції МВС.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного у позові відповідачем виступає Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх Справ України у Львівській області, як юридична особа, особа, яка має адміністративну правосуб'єктність -здатність мати процесуальні права та обов'язки (ч.І ст.48 КАСУ). Згідно ч.3 ст.48 КАСУ здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Тобто, виключно юридичні особи можуть бути стороною у справі (відповідачем).

За таких умов вважає, що в його діях немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.    

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилається на обставини, викладені у позовній заяві, просить позов задоволити..  

Представник відповідача УДАІ ГУМВСУ у Львівській області Стецура Уляна Богданівна заперечила щодо задоволення позову з тих підстав, що згідно ст. 21.1 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортних засобів без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.    

Відповідно до ст. 21.3 цього ж Закону при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов’язана мати при собі страховий поліс(сертифікат). Страховий поліс пред’являється посадовим особам органів Державтоінспекції МВС України на їх вимогу, а відповідно до ст. 21.4  Закону у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.    

Пунктом 2.1 п/п «г» ПДР України також передбачено, що водій повинен мати при собі поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Просить в позові відмовити, за його безпідставністю.

Заслухавши пояснення  сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає  адміністративний позов таким, що не  підлягає задоволенню, виходячи з наступного:.  

За ст. 126 ч.1 КУпАП адміністративне стягнення наступає за керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред’явили чи не передали для перевірки поліса (договору) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вказану обставину в суді позивачем не було доведено. Штраф  обрано  в межах  санкції вказаної статті.  

В суді було доведено, що позивач ОСОБА_1 дійсно керував власним автомобілем 11.04.2010 року і йому було повідомлено, що він допустив порушення правил ст. 126 КУпАП, тобто порушив п. 2.1 ПДР. Знаючи про наявність вказаного порушення позивач відмовився дати письмові пояснення в протоколі про що ствердив суду, крім цього відмова ОСОБА_1 підписати протокол та дати пояснення стверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6(а.с.11, 12), дії працівників міліції не оспорював, а тому суд вважає, що в даний час вважав їхні дії правомірними. Отримавши 21.04.2010 року постанову про адміністративне правопорушення з розміром штрафу 425 грн. не погодився та по спливу десятиденного строку передбаченого для оспорення постанови до суду всупереч вимога ст. 294 КУпАП, крім того, позивач в своїй позовній заяві та в суді не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку.

Отже, в судовому засіданні достовірно було встановлено, що позивач ОСОБА_1 на вимогу інспектора Кахнич І.М. 11.04.2010 року  пред’явити поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповів відмовою від підпису в протоколі, дії працівників міліції не оспорював, своєчасно не вимагав постанов та протоколу, що свідчить з діями працівників ДАІ погодився, тобто що вони діяли правомірно, а отримавши інформацію про розмір штрафу вирішив подати позов до суду, пропустивши строк для захисту порушеного права, а тому суд не приймає до уваги поясненя позивача, що він пред’являв поліс страхування працівникам ДАІ.

Суд також не може взяти до уваги посилання позивача на ту обставину, що  на місці складання протоколу його не ознайомлено із законними правами, визначеною нормою ст.268 КУпАП, оскільки  позиція позивача є захисною, з метою уникнення адмінвідповідальності

Твердження позивача, що інспектор при складанні постанови погодився про відсутність у його діях факту вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП так як штраф накладено за вчинення лише порушення за відсутність або не представлення чинного договору ОЦВВМТЗ яке передбачено ст. 126 КупАП, не відповідає дійсності, так як інспектор виніс постанову у відповідності до ст.36 КУпАП.  Пояснення позивача про те, що інспектор виніс постанову з порушенням вимог ст. 33 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в судді так як інспектор виніс стягнення в межах санкції ст. 126 ч.1 КУпАП, наклавши мінімальний штраф.

Враховуючи вказане, оскаржувана позивачем постанова винесена у відповідності до вимог КУпАП та Правил дорожнього руху України та підстав для її скасування немає.

Також, суд не вирішує питання про поновлення пропущеного позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, а також про відмову у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку на звернення до суду, оскільки вказане питання могло б вирішуватись, згідно ч.1 ст. 100 КАС України, лише  у тому випадку коли б на відмові у позові через пропуск строку позовної давності наполягала одна із сторін

Керуючись ст.ст. 6, 17, 18, 160-163 КАС України та на підставі ст.9-11, 126 ч.1, 256, 276  Кодексу про адміністративні правопорушення України, п. 2.1 ПДР України, суд

П О С Т А Н О В И В :

  Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції ГУМВСУ у Львівській області про оскарження постанови про адміністративне правопорушення  від 11 квітня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності по ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду шляхом подачі заяви про її апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  її оголошення, з наступною подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів через Дрогобицький міськрайонний суд, а відповідачем у ці ж строки з дня отримання копії постанови.

      Суддя                                   О.В.  Крамар