Справа № 2-157/10

                                                                                                                                                2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 р.                                                                                                                       м. Білгород-Дністровський

            Білгород – Дністровський міськрайонний  суд  Одеської області  у складі:

                            головуючого – одноосібно судді  Толкаченко О.О.,

  при секретарі – Горова К.О.,

  за участю: представника позивача – ОСОБА_1,

  відповідача – ОСОБА_2,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання права власності на самовільне будівництво та уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання права власності на самовільне будівництво. В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненою зустрічною позовною заявою до  ОСОБА_3, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та просив їх задовольнити. У судовому засіданні представник позивача пояснив, хоч і фактично на той момент позивач ОСОБА_3 і перебувала у шлюбних стосунках з ОСОБА_4, але зазначені спірні самочинно зведені будівлі, а саме: прибудову літ. «а» розміром 2,67х3,78 м., навіс літ. «а1» розміром 3,41х2,33 м., сарай літ. «Б» розміром 5,08х2,47 м., підвал літ. «В» розміром 5,33х3,29 м., душ літ. «Г» розміром 1,24х1,22 м., вбиральню літ. «Д» розміром 1,24х1,22 м., збільшені розміри житлового будинку літ. «А» з 12,9х11,0 м. до 12,30х8,92+10,6х3,40 м., розташовані по АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_3 це майно купувала, строїла коли вони вже разом вони не проживали разом за свої кошти.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав уточнену зустрічну позовну заяву, та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради – Чернокульський С.С. у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, згідно якої просив справу розглядати за його відсутністю, та зазначив, що самовільно збудовані об’єкти є об’єктом спільної сумісної власності, а тому право власності на них мають сторони в рівних частках.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позовні вимоги по первісному позову підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги по зустрічному позову підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2006 року по справі № 2-1987 був задоволений позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, та за ОСОБА_3 визнано право власності на самочинно зведені будівлі: прибудову літ. «а» розміром 2,67х3,78 м., навіс літ. «а1» розміром 3,41х2,33 м., сарай літ. «Б» розміром 5,08х2,47 м., підвал літ. «В» розміром 5,33х3,29 м., душ літ. «Г» розміром 1,24х1,22 м., вбиральню літ. «Д» розміром 1,24х1,22 м., збільшені розміри житлового будинку літ. «А» з 12,9х11,0 м. до 12,30х8,92+10,6х3,40 м., розташовані по АДРЕСА_1.  

23 травня 2007 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області було поновлено представнику ОСОБА_4 – ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

20 червня 2007 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області було скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2006 року та справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншим суддею, у зв’язку з тим, що суд першої інстанції прийняв рішення і вирішив питання про права та обов’язки ОСОБА_4, який не був притягнутий до участі у справі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 пояснив, що спірні самовільні будівлі вона строїла за свої кошти коли вони вже з відповідачем  ОСОБА_4 разом не проживали, однак не надала до суду жодного доказу, що підтверджує кожну обставину.

В свою чергу в матеріалах справи (а.с. 38) є свідоцтво про одруження з якого вбачається що шлюб між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований 10 вересня 1988 року народження відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис за № 353.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2006 року по справі № 2о-278 було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,  розірвано шлюб між сторонами.

Згідно п. 23  постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.07 р. «№ 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

  Згідно ст. 55 Закону України „Про власність” громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбаченим цим Законом та  іншими законодавчими актами України.  

Відповідно до  ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).  

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

 Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.    

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  

Відповідно до ст. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.    

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.  

Враховуючи вищевикладене, та те, що позивачем ОСОБА_3 не було надано жодного доказу про те що спірні самовільно зведені будівлі вона строїла за свої кошти в той час коли вони з ОСОБА_4  фактично припинили ведення спільного господарства та шлюбні відносини, суд вважає, що позовні вимоги по первісному позову підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги по зустрічному позову підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.07 р. «№ 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 55 Закону України «Про власність», ст.ст. 60, 63, 69, 70 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 213, 214-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору – ОСОБА_4 про визнання права власності на самовільне будівництво – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину самочинно збудованого нерухомого майна: прибудову літ. «а» розміром 2,67х3,78 м., навіс літ. «а1» розміром 3,41х2,33 м., сарай літ. «Б» розміром 5,08х2,47 м., підвал літ. «В» розміром 5,33х3,29 м., душ літ. «Г» розміром 1,24х1,22 м., вбиральню літ. «Д» розміром 1,24х1,22 м., збільшені розміри житлового будинку літ. «А» з 12,9х11,0 м. до 12,30х8,92+10,6х3,40 м., розташованого по АДРЕСА_1.  

Уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину самочинно збудованого нерухомого майна: прибудову літ. «а» розміром 2,67х3,78 м., навіс літ. «а1» розміром 3,41х2,33 м., сарай літ. «Б» розміром 5,08х2,47 м., підвал літ. «В» розміром 5,33х3,29 м., душ літ. «Г» розміром 1,24х1,22 м., вбиральню літ. «Д» розміром 1,24х1,22 м., збільшені розміри житлового будинку літ. «А» з 12,9х11,0 м. до 12,30х8,92+10,6х3,40 м., розташованого по АДРЕСА_1.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набрало сили 17.09.2010 року.

Суддя:                 /підпис/                                               О.О. Толкаченко

З оригіналом вірно:

                  Голова суду                     М.В. Смаглій