Справа за № 2-993
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2010 року Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого – одноособово судді Прийомової О.Ю.
при секретарі – Петренко І.В.,
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
В с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, просить суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 7925 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 50 грн, вказуючи, що Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області вироком від 19 листопада 2007 року засудив ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Його було визнано винним та засуджено за те, що він 21 червня 2007 року о 11.00 годині по вул. Ізмаїльській в м. Білгород – Дністровському Одеської області, керуючи автомобілем «Лексус» грубо порушив п.п.1.3,14.6,18.4 Правил дорожнього руху, в результаті чого здійснив наїзд на потерпілого її сина малолітнього ОСОБА_3, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.
Ії дитина з 11.02.2009 року проходила курс лікування в міській клінічній лікарні № 11 в м. Одеса, де їй була проведена операція.
За час лікування нею була витрачена сума на медикаменти, металеві фіксатори та перев’язочні матеріали в розмірі 3789 грн. 45 коп. Вона також витратила суму у розмірі 2500 грн. на спицестержневий апарат, на благочинну допомогу для МКЛ № 11 в м. Одеса та суму 1525, 58 грн. на транспортні витрати. А всього 7925 грн.
Крім цього була спричинена моральна шкоду у розмірі 5000 грн.
Добровільно відшкодувати спричинену шкоду відповідач не бажає, тому вона і звернулася з позовом до суду.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, просить суд його задовольнити.
Представник відповідача з позовом не погодився, просить суд в його задоволені відмовити, вказуючи, що позивачкою не надано ніяких доказів спричинення їй матеріальної та моральної шкоди, нічим не підтверджено. При ухвалені вироку судом було стягнуто з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 17 тис. грн. Нормами законодавства не передбачено право на повторне стягнення моральної шкоди, заподіяної вчиненими один раз діями, тому вважає позовні вимоги надуманими, недоказаними та такими, які задоволенню не підлягають.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що дійсно вироком Білгород – Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2007 року ОСОБА_4 було визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням волі на 4 роки, без позбавлення права управляти транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
В зазначеному вироку суду вказано, що суд при постановленні вироку врахував щиросердечне каяття ОСОБА_4 в скоєному, його сприяття розкриттю скоєного ним діяння, а також компенсацію завданої матеріальної шкоди та оплату лікування потерпілого ОСОБА_3.
Також при ухвалені вироком суду була стягнута з відповідача моральна шкода у розмірі 17 тис. грн.. що підтверджується оглянутої в ході судового розгляду справи кримінальною справою № 1-669 за обвинуваченням ОСОБА_4
Як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджується відповіддю на запит суду з КУ «Міська клінічна лікарня № 11» ОСОБА_5, 13 років, поступив 11.02.2009 року в перше травматологічне відділення та йому був поставлений діагноз: «сросшийся с вторичным смещением отломков перелом костей левой голени в средней трети».
12.02.2009 року була проведена операція. 20.02.2009 року був виписаний на амбулаторне лікування. Після чого один раз в неділю проводився туалет апарату.
27.04.2009 року хворий був знову госпіталізований для демонтажу препарату.
05.05.2009 року виписаний з рекомендаціями продовжити лікування амбулаторно.
Відповідно до ст. 1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 7925 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 4135, 58 грн. /вартість спицестержневого апарату у розмірі 2500 грн., благочинна допомога у розмірі 110 грн, транспортні витрати в розмірі 1525, 58 грн./ оскільки їх розмір підтверджений доказами наданими до матеріалів справи, в частині стягнення з відповідача витрат на медикаменти у розмірі 3789, 42 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розмір вказаних витрат не підтверджений доказами, які є в матеріалах справи.
Суд не може прийняти до уваги записи від руки про вартість медичних препаратів, що вказані у виписці із історії хвороби наданої позивачкою л.с. 9, оскільки вказані витрати не підтверджені відповідними квитанціями.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 23, ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Завдана одноразовими діями моральна шкода може відшкодовуватися тільки один раз.
Таким чином судом встановлено, що зазначеними нормами законодавства не передбачено права на повторне стягнення моральної шкоди, заподіяної вчиненими один раз діями.
При таких обставинах суд вважає в задоволені позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. – відмовити, як необґрунтованих.
В зв’язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог позивачки підлягають також стягненню з відповідача на її користь витрати, пов’язані з ІТЗ судового процесу у розмірі 50 грн. та на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.
Керуючись ст. ст. 1166, 1167,1187 ЦК України, ст. ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України , суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4135, 58 грн, витрати, пов’язані зі сплатою ІТЗ судового процесу у розмірі 50 грн.
В іншій частині в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С У Д Д Я :