Справа № 2-а-590/10    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          30 липня 2010 року Дрогобицький міськрайонний  суд Львівської області в складі:        

головуючого -              Крамара О.В.

при секретарі -             Малик О.Я.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції ГУМВСУ у Львівській області про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення – неправомірною та її скасування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до УДАІ ГУМВС України у Львівській області, в якому просить: скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 24.07.2010 року серія ВС № 226769.

Позовні вимоги мотивує тим, що «24» липня 2010р. відносно неї була винесена Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ВС № 226769, а саме про притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 255, 00 грн.

24.07.2010 року ввечері, близько 18.30, на перехресті до вул.Суховолі переді нею їхав двоповерховий автобус, який не міг здійснити поворот на вказану вулицю, через те, що по вказаній вулиці було припарковано багато автомобілів утворилась корка та вона не могла доїхати до парковки санаторію «Женева», а тому повернула праворуч. Жодного дорожнього знаку не бачила, оскільки автобус загородив праву сторону.

Після цього її зупинив інспектор, якому вона пояснила, що знаку «Рух заборонено» не помітила, однак, інспектор проігнорував її пояснення, лише наголосивши на тому, що вона порушила Правила дорожнього руху, не виконала вимоги дорожнього знаку і розпочав оформляти Протокол про адміністративне правопорушення серія ВС №243566 від 24 липня 2010 року.

Дану постанову вважає безпідставною, винесеною з порушенням норм законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:

По-перше,

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування, обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

По-друге,

Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ВС № 226769 від «24» липня 2010 винесена на підставі лише протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути використаний в якості доказу даного правопорушення, оскільки саме цей протокол є предметом скарги. В якості доказів можуть бути використані дані, свідчення, речі та інші фактичні дані, які встановлюють наявність або відсутність обставин справи. Інспектор ДПС не дотримав процедури та вимог законодавства щодо встановлення даного правопорушення, що свідчить про відсутністю у її діях складу такого правопорушення.

Окрім цього, про те, де знаходиться даний дорожній знак, який вона «порушила», жодного зазначення ні у Протоколі, ні у Постанові немає.

Відповідно до ст.251 Кодексу про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Інспектор ДПС не дотримав процедури та вимог законодавства щодо встановлення даного правопорушення, що свідчить про відсутністю у його діях складу такого правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості передбаченого статтею 62 Конституції України: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

У відповідності до адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається па відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

По-третє,

Інспектор ДПС надав не правильну юридичну класифікацію адміністративного правопорушення. Адже, у Протоколі зазначив, що вона порушила вимоги дорожнього знаку З.З., окрім дорожнього знаку 3.1.

Відповідно до Правил дорожнього руху вимоги дорожнього знаку 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено» вказують, що забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

Як водій даного транспортного засобу, вона відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, не створювала небезпеки чи перешкоди для руху, загрози життю або здоров'ю громадян, не завдавав матеріальних збитків. Відповідно до ст. 22 КУпАП вважає дане порушення малозначним.

Постанова Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14. яка передбачає:

п. 24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляд справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Вважає, що у її вищезазначених діях відсутний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і притягнення її до адміністративної відповідальності за даною статтею не можливе на підставі ст.22 КУпАП, яка вказує на те, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Окрім цього, вважає, що інспектором ДАІ порушено вимоги Наказ МВС № 1111 від 13.11.2006 року, який затверджує інструкцію з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України, а саме п. 22.2, п.22.6, оскільки він не представився та не назвав причину зупинки, на її запитання, що вона порушила, він гордовито вказав причину.

  В п.22.2 закріплено, що при зверненні до учасників дорожнього руху працівник ДПС повинен чітко відрекомендуватися, назвавши свою посаду, спеціальне звання і прізвище, та повідомити про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення. Інспектор не представився та не назвав причину зупинки, на її запитання; у розмові з громадянами працівники ДПС зобов'язані виявляти спокій і витримку. Недопустимі: гордовитий тон, грубощі, вирази та репліки, які ображають людську гідність, будь-які дії, що свідчать про неповагу до громадян, коментарі, які не стосуються виконання службових обов'язків.

Дану постанову вважає необгрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень. Також під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 7, ч. 1 ст. 9. 23, 33, 245, 247, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є скоєння адміністративного правопорушення, а підставою для закриття провадження є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

При розгляді справи інспектором ДПС порушено її право на використання юридичної допомоги, тобто вона не мала змоги повноцінно захищати свої права. Як наслідок, є необхідність відстоювати свої права в судовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача УДАІ ГУМВС України у Львівській області, заперечував щодо задоволення позовних вимог, та послався на обставини викладені в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення, інших доказів не додав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, на підставі їх повного, об’єктивного та всебічного дослідження, суд дійшов переконання, що позов  підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора ДПС ВДАІ м.Трускавець серія ВС №226769 в справі про адміністративне правопорушення від 24.07.2010 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.  

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При складанні постанови про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст. 280 КУпАП, згідно якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.

Судом встановлено, що при складенні постанови про адміністративне правопорушення  було порушено  вимоги  ст.ст. 33, 245, 251, 256, 268, 276, 278-280, 283, 285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про які наголошується в листі Верховного Суду України від 01.01.2006 року «Про узагальнення судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення».

Також при винесенні  постанови була порушена ст. 33 КУпАП, яка зобов’язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості передбаченого статтею 62 Конституції України: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

У відповідності до адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження то позов підлягає до задоволення.  

На підставі викладеного та керуючись ст.59 Конституції України, ст.ст. 33, 256, 268, 278-280, 283, 285, 287, 294, 295 КпАП України, ст.ст.17, 18, 19, 70, 94, 99, 158-163 КАС України, суд -  

п о с т а н о в и в  :

Позов задоволити.  

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ВС №226769 від 24.07.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП – скасувати.              

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її оголошення, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області.

Суддя                                                                             О.В. Крамар