Справа № 2-а-497/10    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          29 червня 2010 року Дрогобицький міськрайонний  суд Львівської області в складі:        

головуючого - судді    Крамара О.В.

при секретарі -             Малик О.Я.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції ГУМВСУ у Івано-Франківській області про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення – неправомірною та її скасування, -  

в с т а н о в и в :

03.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УДАІ ГУМВС України у Івано-Франківській області, в якому просить поновити строки на звернення до суду з позовом, та скасувати постанову ІДПС Коломийського взводу ДПС інс. міліції Колюк Ігора Васильовича від 30.03.2010 року серія АТ № 023572 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КпАП України та закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення

Позовні вимоги мотивує тим, що приблизно 01 год. 57 хв., він рухався по селі Лісна Слободівка, Коломийського району, Івано-Франківської області із швидкістю 60 км/год., де його зупинив ІДПС Коломийського взводу ДПС і почав звинувачувати його у перевищені швидкості. Дозволена швидкість у даному населеному пункті 60 км.год., а за славами інспектора, рухався з швидкістю 91 км/год. Швидкість вимірювалась приладом „Радіс" № 42218. При цьому він склав на нього протокол про адмініситративне правопорушення серія АТ №098941, з яким він повністю незгідний, про що написав в самому протоколі, оскільки їхав із встановленою на даній території швидкістю, а саме 60 км/год.

30.03.2010 року була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серія АТ №023572, згідно з якою його притягають до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Згідно ст. 251 КУпАП , доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта,   речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимірювач швидкості „Радіс № 2218" не володіє функцією фото-, кінозйомки, або відеозапису. При цьому враховуючи положення ст. 251 КУпАП дана норма містить імперативний характер відносно можливості використання тільки тих технічних приборів і засобів, які володіють функцією фото-, кінозйомки, або відеозапису і можуть бути використані, як докази по справі.

Згідно п. 2.13. Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео-, або інші матеріали, на яких зафіксовані показники цих приладів та довідкові матеріали про власника транспортного засобу, яка має право керування цим засобом із змісту протоколу про адміністративне правопорушуння видно, що до нього не прикріплені матеріали на яких зафіксовані покази прибора, який показує швидкість руху. Крім того, ні в протоколі, ні в постанові про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірної техніки для використання на Україні, похибка при вимірах, які роблять вимірювання незаконним у відношенні з Законом України „Про метрологію і метрологічну діяльність". Результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.

Поруч з його автомобілем по даній дорозі у с. Лісна Слободівка, Коломийського району, Івано-Франківської області здійснювали рух ще декілька автомобілів, і тому вважає, що технічним пристроєм „Радіс" не можливо було встановити саме швидкість його автомобіля. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбачених ст. ст. 283, 284 КУпАП, в ній повинні міститися докази, на яких грунтуються висновки про здійснення громадянином адміністративного правопорушення.

Не згідний з даним протоколом про адміністративне правопорушення, ще й з тих підстав, що інспектор порушив норми діючого законодавства України при його оформленні. Оскільки проїжджав вищезгаданий населений пункт з дотриманням правил дорожнього руху. Не перевищував допустиму швидкість в даному населеному пункті.

Таким чином, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення і винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, інспектором порушені вимоги даної норми, а також порушено положення ст. 280 КУпАП. Оскільки інспектором додотково не встановлено чи винен саме він у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що крім показників вимірювання швидкості руху „Радіс № 2218, жоднох інших доказів не пред’явлено.

Статтею 280 Кодексу України „Про адміністративне правопорушення" передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

07.04.2010 року, він подав позовну заяву до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, але його заяву залишено без руху і надано час на виправлення недоліків. При написанні позовної заяви сталася опечатка, а саме, замість буд. 3 -буд. 13. Вчасно виправити недоліки, не зміг, оскільки не знав про дану ухвалу. Тому, просить прийняти його позовну заяву до провадження та поновити строк на оскарження.

На підставі наведеного просить поновити строк на оскарження постанови та скасувати її.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задоволити.  

Представник ДАІ ГУМВС України у Івано-Франківській області повторно не з’явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим, про що свідчать поштові повідомлення.

На підставі ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене вище та дослідивши письмові матеріали справи, на підставі їх повного, об’єктивного та всебічного дослідження, суд дійшов переконання, що позов  підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора ДПС Коломийського взводу ДПС - Колюк Ігора Васильовича серія АТ № 023572 в справі про адміністративне правопорушення від 30.03.2010 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.  

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також при складанні постанови про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст. 280 КУпАП, згідно якої  орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.

При складанні постанови про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст. 283 КУпАП, а саме  - не вірно викладені обставини події.  

Крім того, позивач не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення в зв’язку з чим був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.

При винесенні  постанови була  порушена ст. 33 КУпАП, яка  зобов’язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Судом встановлено, що при складенні постанови про адміністративне правопорушення  було порушено  вимоги  ст.ст. 33, 245,251, 256, 268, 276, 278-280, 283, 285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про які наголошується в листі Верховного Суду України від 01.01.2006 року «Про узагальнення судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення».  

Відповідно до принципу презумпції невинуватості передбаченого статтею 62 Конституції України: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

У відповідності до адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження то позов підлягає до задоволення.  

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Так як позивач  ОСОБА_1 надав суду докази про поважність пропуску зазначеного строку, суд вважає, що строк на подачу позову до суду був пропущений позивачем з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 59 Конституції України, ст.ст. 33, 256, 268, 278-280, 283, 285, 287, 294, 295  ст.ст. 17, 18, 19, 70, 94, 99, 158-163 КАС України,  суд ,-  

п о с т а н о в и в  :

Позов задоволити.  

Поновити ОСОБА_1 термін для оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії АТ №023572 від 30.03.2010 року, винесену інспектором ДПС Коломийського взводу ДПС - Колюк І.В.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АТ №023572 від 30.03.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП – скасувати.              

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її оголошення, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області.  

Суддя                                                                             О.В. Крамар