ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 р. № 35/461-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,
суддів:Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В. –доповідач,
розглянув
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р.
у справі№35/461-09 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч"
простягнення 176882,9грн.,
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 13.09.2010р. №02.02-10/446 у зв’язку з виходом з відпусток суддів Дунаєвської Н.Г. та Мележик Н.І., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дунаєвська Н.Г., судді –Мележик Н.І., Владимиренко С.В., для перегляду в касаційному порядку даної справи.
За участю представників:
- позивача: Кононенко О.В., дов. №7 від 07.11.2009р.;
- відповідача: Капустянський М.Г., директор.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" про стягнення заборгованості за недопоставлену продукцію по договору №27 п/ц від 29.02.2008р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2010р. у справі №35/461-09 (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" грошові кошти –114239грн., витрати по сплаті державного мита 1142,39грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –152,22грн. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі №35/461-09 (колегія суддів у складі головуючого судді Павловського П.П., суддів Мороза В.Ф., Швеця В.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2010р. у справі №35/461-09 скасовано. В позові відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" 571,2грн. витрат на сплату держмита за подання апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі №35/461-09, як помилково винесену, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2010р. у справі №35/461-09 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як з’ясовано судом першої інстанції, між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір №37п/ц від 29.02.2008р. строком дії до 31.12.2008р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов’язань (п.6.1 договору), за умовами якого постачальник зобов’язався поставити цемент, найменування, асортимент, кількість та якість якого вказується в додатках до договору, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору. Відвантаження цементу здійснюється з моменту надходження від покупця письмової заявки та попередньої оплати, транспортні витрати покладаються на покупця (п.п.2.1-2.3 договору).
Судом першої інстанції також встановлено, що сторони уклали до цього договору Специфікацію №1 від 29.02.2008р., в якій узгодили поставку 1000тн цементу ПЦ П/А -111-400в за ціною з ПДВ та залізничним тарифом 665грн. загальною вартістю 665000грн., додатково зазначивши, що узгодження сторонами ціни в розмірі 665грн. за 1 тону цементу також встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009р. у справі №7/112-09.
Місцевим господарським судом також встановлено, що в пунктах 3.1, 3.2 договору сторони визначили умови зміни ціни, а саме: ціна на товар, що поставляється, вказується у Додатках до цього договору і діє до моменту зміни цін на заводах-постачальниках цементу. Зміна ціни товару оформлюється додатковими угодами сторін. У випадку зміни цін продавець направляє покупцю підписану зі своєї сторони додаткову угоду із зазначенням нової ціни, а покупець зобов’язаний не пізніше 5-ти днів з часу отримання додаткової угоди підписати її та повернути продавцю. Направлення та повернення додаткової угоди здійснюється сторонами по факсу. Сторони домовилися не пізніше 5-ти днів після обміну додатковими угодами по факсу, здійснити обмін оригіналами вказаних документів.
Як з’ясовано судом першої інстанції, відповідач за спірний період поставив позивачу 1483 тони цементу, що підтверджується залізничними накладними №44582249 від 03.03.2008р., №44582250 від 03.03.2008р., №44578039 від 12.03.2008р., №44589008 від 09.04.2008р., №44591510 від 25.04.2008р., №44592839 від 03.05.2008р., №44592787 від 03.05.2008р., №44593661 від 08.05.2008р., №44593662 від 09.05.2008р., №43542695 від 25.05.2008р., №43543237 від 29.05.2008р., №43830871 від 07.06.2008р., №43831827 від 13.06.2008р., №43832468 від 17.06.2008р., №43830871 від 17.06.2008р., №44385139 від 07.07.2008р., №44385158 від 08.07.2008р., №44361580 від 24.07.2008р., №44361581 від 25.07.2008р., №44665642 від 16.08.2008р., №44665641 від 16.08.2008р.
Позивач на підставі рахунків відповідача оплатив за цемент в загальній сумі 1163077,8грн. за платіжними дорученнями: №154 від 29.02.2008р. на суму 95760грн, №209 від 25.03.2008р. на суму 56231грн., №302 від 16.04.2008р. на суму 57312грн., №322 від 23.04.2008р. на суму 57312грн., №327 від 25.04.2008р. на суму 57312грн., №348 від 08.05.2008р. на суму 57312грн., №372 від 13.05.2008р. на суму 55720грн., №414 від 22.05.2008р. на суму 55720грн., №416 від 22.05.2008р. на суму 57312грн., №452 від 05.06.2008р. на суму 57312грн., №476 від 10.06.2008р. на суму 57312грн., №486 від 18.06.2008р. на суму 55720грн., №487 від 19.06.2008р. на суму 114624грн., №583 від 21.07.2008р. на суму 109330грн., №653 від 15.08.2008р. на суму 109394,4грн., №701 від 29.08.2008р. на суму 109394,4грн.
При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що про постачання цього цементу на суму 1163077,8грн. сторони склали та підписали видаткові накладні: №РНк-00104 від 03.03.2008р. на суму 95760грн., №РНк-00138 від 13.03.2008р. на суму 56231грн., №РНк-00237 від 11.04.2008р. на суму 57312грн., №РНк-00262 від 25.04.2008р. на суму 57312грн, №РНк-00341 від 03.05.2008р. на суму 57312грн., №РНк-00289 від 03.05.2008р. на суму 57312грн., №РНк-00342 від 10.05.2008р. на суму 111440грн., №РНк-00344 від 25.05.2008р. на суму 55720грн., №РНк-00363 від 30.05.2008р. на суму 57312грн., №РНк-00439 від 07.06.2008р. на суму 57312грн., №РНк-00440 від 13.06.2008р. на суму 55720грн., №РНк-00452 від 17.06.2008р. на суму 114624грн., №РНк-00516 від 08.08.2008р. на суму 110922грн., №РНк-00560 від 25.07.2008р. на суму 109394,4грн. №РНк-00655 від 16.08.2008р. на суму 109394,4грн. Місцевий господарський суд також вказав, що в цих видаткових накладних зазначена різна ціна щодо кожної поставки від 554,17грн. без ПДВ (665грн. з ПДВ) до 665грн. без ПДВ (798грн. з ПДВ).
Поряд з цим, судом першої інстанції з’ясовано, що 19.08.2009р. позивач направив відповідачу листа щодо відмови від подальших поставок цементу та вимогою повернути незаконно отримані грошові кошти на суму 176882,8грн.
Врахував приписи ст.ст.189, 190, 265 Господарського кодексу України, умови, визначені пунктами 3.1, 3.2 договору, умови укладеної сторонами Специфікації №1, місцевий господарський суд підставно вказав, що сторони чітко узгодили в договорі механізм зміни ціни на товар та не передбачили можливості її зміни шляхом зазначення нових цін у видаткових накладних чи рахунках на оплату.
При цьому, судом першої інстанції вказано, що вищезазначені видаткові накладні зі сторони відповідача не підписані особами, що мають право від імені позивача укладати правочини (ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 згідно витягу з Єдиного державного реєстру від 09.12.2009р.), а підписані особою, посада та прізвище якої не вказано, доказів, що підтверджують її повноваження не надано.
Отже, вірно встановив, що зазначення у видаткових накладних інших цін на цемент не може бути підставою внесення змін в договір щодо постачання 1000 тон цементу за ціною 665грн з ПДВ та залізничним тарифом місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що сторонами узгоджена поставка 1000 тон цементу за ціною 665грн з ПДВ та залізничним тарифом та у передбаченому договором порядку зміни в цій частині до договору не вносилися.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції підставно вказав, що за отримані 1000 тон цементу, поставленого за залізничними накладними №44582249 від 03.03.2008р., №44582250 від 03.03.2008р., №44578039 від 12.03.2008р., №44589008 від 09.04.2008р., №44591510 від 25.04.2008р., №44592839 від 03.05.2008р., №44592787 від 03.05.2008р., №44593661 від 08.05.2008р., №44593662 від 09.05.2008р., №43542695 від 25.05.2008р., №43543237 від 29.05.2008р., №43830871 від 07.06.2008р., №43831827 від 13.06.2008р., №43832468 від 17.06.2008р. та за №43830871 від 17.06.2008р. частково в кількості 2 тони, позивач повинен був сплатити 665000грн., тоді як фактично сплатив 779239грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №154 від 29.02.2008р. на суму 95760грн, №209 від 25.03.2008р. на суму 56231грн., №302 від 16.04.2008р. на суму 57312грн., №322 від 23.04.2008р. на суму 57312грн., №327 від 25.04.2008р. на суму 57312грн., №348 від 08.05.2008р. на суму 57312грн., №372 від 13.05.2008р. на суму 55720грн., №414 від 22.05.2008р. на суму 55720грн., №416 від 22.05.2008р. на суму 57312грн., №452 від 05.06.2008р. на суму 57312грн., №476 від 10.06.2008р. на суму 57312грн., №486 від 18.06.2008р. на суму 55720грн.
При цьому, вказав, що із суми, сплаченої за платіжним дорученням №487 від 19.06.2008р. 114624грн,. за ціною 665грн. підлягало оплаті 74 тони, суд першої інстанції дійшов правильного висновку за цим дорученням позивач в рахунок оплати цементу, узгодженого в Специфікації, сплатив 58904грн.
З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що надмірно сплачена сума складає 114239грн., визнавши безпідставними в решті вимоги позивача про повернення надмірно сплаченої передплати, із зазначенням, що ціна 665грн. була узгоджена сторонами лише відносно 1000 тон цементу, фактично ж було поставлено 1483 тони, та вказана ціна щодо поставлених 483 тони не може бути застосована.
Врахував вищевикладене, приписи ч.2 ст.693, ст.712 Цивільного кодексу України, вказав, що позивач направив відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати листом 19.08.2009р., а відповідач згідно ст. 530 Цивільного кодексу України повинен був повернути позивачу грошові кошти на суму 114239грн. в строк до 31.08.2009р., але доказів повернення цих коштів суду не надано, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнув з відповідача 114239грн.
Водночас, судом першої інстанції підставно відхилено заперечення відповідача та клопотання про припинення провадження у справі, із зазначенням, що у справі №7/112-09 (рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009р.) спір вирішувався відносно поставки цементу за однією видатковою накладною №РНк-000785 від 30.09.2008р., яка не була підставою цього позову.
Натомість, суд апеляційної інстанції, не врахував вірно встановлені судом першої інстанції, на підставі належних та допустимих доказів, вищезазначені обставини справи, дійшов невірного висновку про відсутність переплати за поставлений товар у період з 03.03.2008р. по 16.08.2008р., відмовив у задоволенні позову, пославшись на обставини, з’ясовані у справі №7/112-09, предметом спору у якій було стягнення залишку боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції за поставлений за договором №37п/ц від 29.02.2008р. цемент за останньою видатковою накладною №РНк-00785 від 30.09.2008р., тоді як судом першої інстанції вірно встановлено, що ця видаткова накладна не була підставою позову у даній справі. Цього невірного висновку суд апеляційної інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування ст.35 ГПК України, за якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. При здійсненні апеляційного провадження, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності переплати за поставлений товар у даній справі, оскільки наявність надмірної оплати поставленого товару за вказаним договором не була фактом, встановленим у справі №7/112-09. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про скасування правильного рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню як прийнята з порушенням норм процесуального права, тоді як рішення місцевого господарського суду, прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга –задоволенню.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі №35/461-09 скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2010р. у справі №35/461-09 залишити в силі.
Головуючий суддя:Н. Дунаєвська
Судді: Н. Мележик
С. Владимиренко