ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Від "13" червня 2006 р. | по справі № 4/53-92. |
За позовом Акціонерний комерційний банк "Прем'єр банк"
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Західінкомбанк"
про визнання угоди недійсною.
Суддя Слободян П. Р.
За участю представників сторін:
від позивача: Федоров М. О., (довіреність від 19.10.2005р.)
від відповідача: Олексюк А. Л., (дор. № 1 від 03.01.2006р.)
Суть спору: позивач - АКБ "Прем’єрбанк" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом в якому просить визнати недійсним договір застави майнових прав № 1009/03-1 від 10.09.2003р.
Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на загальні засади цивільного законодавства, й зокрема те, що згідно п.п. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідач у своєму відзиві № 19-3382 від 25.05.2006 року проти позову заперечує вказуючи на те, що рішенням господарського суду Волинської області № 01/35-92 від 09.02.2006 року відмовлено в аналогічному позові АКБ "Прем’єрбанк" до КБ "Західінкомбанк", який позивач обгрунтовував перевищенням повноважень начальником управління міжбанківського бізнесу АКБ "Прем’єрбанк" Котовим Г. О., котрий діючи на підставі виданого банком доручення, від імені останнього підписав спірний договір застави майнових прав № 1009/03-1 від 10.09.2003 року в забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 2510/02 від 25.10.2002 року між КБ "Західінкомбанк" та ВАТ "Реалізаційна база". Прийняте судом рішення позивач не оскаржував і воно вступило у законну силу.
Посилання позивача у позовній заяві на невідповідність укладеного договору засадам цивільного законодавства, оскільки на його думку, спірний договір не відповідає принципам справедливості, розумності та добросовісності є суб’єктивним судженням позивача, яке ґрунтується на тому, що вказаним договором забезпечувалося виконання зобов’язань не банку, а третьої особи. Ця обставина була основним аргументом недійсності спірного договору при розгляді господарським судом першого позову.
Відсутність такого розумного і добросовісного ставлення до вчинення правочину уповноваженої на це особи повинна бути доведена і ґрунтується на принципі її провини.
Рішенням суду № 01/35-92 від 09.02.2006 року встановлено, що уповноважена банком особа діяла у повній відповідності з наданими їй в дорученні повноваженнями, ці дії в наступному позивачем були схвалені, отже вони були добросовісними і будь - яка вина в діях цієї особи відсутня.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі необхідно припинити, оскільки на момент розгляду справи по суті є рішення господарського суду між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Керуючись п. 2 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження у справі припинити.
Повний текст ухвали
виготовлено та підписано 19.06.2006р.
Суддя Слободян П. Р.