ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 р. № 26/204/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Катеринчук Л.Й.,
Гоголь Т.Г.
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2010
у справі№26/204/09 господарського суду Запорізької області
за заявою
до
проФізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельнопромислова інвестиційна компанія "Енерготорг", м. Запоріжжя
визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2010 (судді: Шевченко Т.М. –головуючий, Коробка Н.Д., Хуторной В.М.) скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.02.2010 про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута та про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельнопромислова інвестиційна компанія "Енерготорг" (надалі –ТОВ "ТІК "Енерготорг").
Порушене за заявою фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 (надалі –ФОП ОСОБА_4Л.) у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справі №26/204/09 про банкрутство ТОВ "ТІК "Енерготорг" припинено.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі ухвалу місцевого господарського суду від 04.02.2010 року.
Скаржник вважає, що Запорізьким апеляційним господарським судом неправильно застосовано статтю 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зроблено Доповідач: Продаєвич Л.В.
помилковий висновок про те, що Державна податкова інспекція (надалі –ДПІ) у Ленінському районі м. Запоріжжя має право оскаржувати судові рішення у справі №26/204/09.
ФОП ОСОБА_4 посилається на відстуність у боржника податкового боргу та відповідно на відстуність доказів звернення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя з грошовими вимогами до боржника.
Крім того, скаржник стверджує про наявність у матеріалах справи належних відповідно до приписів статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" доказів, які свідчать про відсутність боржника за місцезнаходженням.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 28.07.2010 № 02.01-35/210 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й.–головуючого, суддів Гоголь Т.Г. та Продаєвич Л.В.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Провадження у даній справі здійснювалося за приписами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Для ініціювання справи про банкрутство в порядку вказаної статті Закону до заяви ініціюючого кредитора мають бути додані документи, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють стосовно боржника застосовувати спрощену процедуру банкрутства, а саме: докази відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням або докази, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Факт відсутності боржника за його місцезнаходженням має бути доведено у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, ініціюючий кредитор обґрунтував свою заяву про порушення справи та визнання боржника банкрутом наявністю у боржника грошових зобов'язань перед ним за договором про надання юридичних послуг від 26.07.2009 №27, на підтвердження чого надав господарському суду відповідь на претензію від 04.09.2009 (лист від 07.09.2009 №01-07/09) та платіжну вимогу від 08.09.2009 №10, на зворотній стороні якої зроблено напис про повернення установою банку без виконання із зазначенням недостатності коштів на поточному рахунку; та незнаходженням останнього за юридичною адресою, на підтвердження чого надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр), в якій зазначено, що 31.08.2009 внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Інше передбачено частиною 1 статті 52 вказаного Закону, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника.
Отже, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за особливою процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.
Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.
Вимоги до боржника мають бути підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.
Визнана претензія не є безспірною вимогою кредитора у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки після внесення Законом України від 15.03.2006 № 3541-IV змін до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визнана претензія була виключена із переліку виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Наявна в матеріалах справи платіжна вимога-доручення від 08.09.2009 №10 визнана судом апеляційної інстанції неналежним доказом у силу приписів статей 1, 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України списання банком грошових коштів клієнта здійснюється на підставі його розпорядження, а відповідно до частини 2 цієї статті грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Визначені цією нормою Кодексу документи кредитором не надані та в матеріалах справи відсутні.
Запорізьким апеляційним господарським судом також встановлено, що після внесення до Єдиного державного реєстру інформації про відсутність юридичної особи за адресою (31.08.2009) товариство здійснювало господарську діяльність, про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи підписані акт про надання послуг від 31.08.2009, лист від 07.09.2009 про визнання претензії, акт звірки від 08.09.2009, а також надана до державної податкової служби податкова звітність.
Відповідно до статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що за встановлених апеляційним господарським судом обставин справи правильно застосовані норми матеріального права.
Зважаючи на те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не регламенто-вано порядок припинення безпідставно порушеного провадження у справі про банкрутство, застосовуються загальні норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пункт 11 частини 1 статті 80 цього Кодексу, згідно з яким провадження у справі припиняється за відсутністю предмету спору.
Аналогічна правова позиція міститься в пункті 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство".
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо підстав порушення апеляційним господарським судом апеляційного провадження за скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була проведена документальна перевірка, за результатами якої складено акт від 03.11.2009 та прийняті податкові повідомлення-рішення, якими визначена заборгованість боржника перед бюджетом у сумі 1593385,42 грн.
Встановивши певні обставини і незаконне порушення справи про банкрутство та його продовження в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апеляційний господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТІК "Енерготорг".
Відповідно до вимог статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 –залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2010 у справі №26/204/09 –залишити без змін.
Головуючий: Л. Катеринчук
Судді: Т.Гоголь
Л. Продаєвич
Повний текст постанови
складено 13.09.2010 року.